Джевага Сергій Олександрович: відмінності між версіями

Джевага Сергій Олександрович;
	СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
	Шаблон:Wikidata/p373

Поточна версія на 21:26, 8 жовтня 2023

Сергі́й Олекса́ндрович Джева́га ( , Прилуки, Чернігівська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Червоносільське, Амвросіївський район, Донецька область, Україна) — солдат резерву Національної гвардії України, батальйон «Донбас». Учасник російсько-української війни, позивний «Серж».

Біографія

Народився 1971 року в місті Прилуки. 1988 року закінчив 10 класів Прилуцької середньої школи № 2, зі срібною медаллю. Неодноразово брав участь в олімпіадах з математики, був нагороджений за активну участь у житті школи, мав безліч грамот. У шкільні роки займався боксом, отримав Обласну грамоту за перше місце в змаганнях.

Після закінчення школи вступив до Коломенського вищого артилерійського командного училища (м. Коломна, РРФСР), але залишив навчання і повернувся у Прилуки. Одружився. З 1991 року працював електромеханіком Прилуцького центру електрозв'язку. Навчався у Державному університеті телекомунікацій, отримав диплом бакалавра і вступив до магістратури.

Під час Революції Гідності займався волонтерством, збирав гроші на ліки для постраждалих у протистояннях.

З початком російської збройної агресії проти України залишив навчання на 6-му курсі і 16 червня 2014 року добровольцем пішов на фронт. Дружині сказав, що поїхав на сесію^[1].

Солдат, командир мінометного розрахунку мінометного взводу 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» в/ч 3027 Національної гвардії України. Зі своїм підрозділом брав участь у боях за звільнення Іловайська.

Ранком 29 серпня 2014 року загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла. Їхав у «Газелі» в складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі з Многопілля до Червоносільського, внаслідок обстрілу зазнав смертельного поранення, помер на руках побратима. Разом із Сергієм загинули Олексій Затилюк («Бриз») та Олексій Бакка («Детройт»). У вересні 2014 пошуковці віднайшли це місце та вивезли останки бійців.

7 травня 2015 року рішенням Прилуцького міськрайонного суду оголошений померлим як загиблий у бою. У вересні 2018 ідентифікований за результатами ДНК-експертизи.

4 жовтня 2018 року похований на Алеї Героїв прилуцького кладовища «Горова Білещина»^[2].

Залишились батьки, сестра, дружина Людмила і син Олександр.

Пошук тіла

Довгий час Сергій Джевага вважався зниклим безвісти, не було збігів за базою ДНК загиблих. Як розповів історик і журналіст Ярослав Тинченко, 12 вересня 2014 року пошуковці Місії «Евакуація-200» неподалік від Новокатеринівки (за даними Книги пам'яті, — біля села Любівка, що неподалік Новокатеринівки^[3]) обслідували вантажну машину ЗіЛ з номером 6967 Н9, де було знайдено двох загиблих. У мобільному телефоні одного з них були фотографії військовослужбовця 42-го батальйону територіальної оборони «Рух Опору» Олександра (автор не називає прізвища, але очевидно, що йдеться про снайпера 42 БТО Олександра Сорокового). На той час брат Олександра вже забрав з дніпровського моргу тіло, ідентифіковане ним за зубами та кістками пальців ніг, без проведення ДНК-експертизи. Другий загиблий, Сергій (йдеться про Сергія Соловйова^[4]), був ідентифікований за ДНК, проте родина цього не визнала. Зразки ДНК матері Олександра збіглися зі зразками ДНК тіла, знайденого у вантажівці, 6 липня 2018 року його перепоховали у Дніпрі^[5]. Також було проведено ексгумацію тіла, яке поховала родина Олександра, результати ДНК-експертизи підтвердили, що це Сергій Джевага^[6].

Нагороди та вшанування

Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня^[7].

18 вересня 2015 року на будівлі Прилуцької ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 відкрили меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи^[8]^[9].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Джевага Сергій Олександрович («Серж») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Джевага Сергій Олександрович // Сторінка пам'яті на сайті НГУ.
Джевага Сергій Олександрович // Сторінка пам'яті на сайті Чернігівської ОДА.
Джевага Сергій Олександрович — заслужив нагороду орден «За мужність» // Прилуцька міська рада, 17 вересня 2015.
Михайло Жирохов. Прилуцький доброволець «гібридної війни»: Сергій Джевага // «Чeline», 21 квітня 2017.

Шаблон:Учасники РУВ

↑ Без жетонів впізнати не можуть сотні тіл українських військових // «Подробиці», 29 вересня 2014
↑ Вічна пам'ять Герою-земляку! // Прилуцька міська рада, 4 жовтня 2018
↑ http://memorybook.org.ua/cemeteries/4275.htm
↑ https://lpl.com.ua/uk/needersato/profile/108
↑ У п'ятницю в Дніпрі перепоховають останки воїна 57-ї ОМБр Олександра Сорокового, який загинув на Донбасі 27 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій з «Граду» // «Цензор.нет», 4 липня 2018
↑ Як знайшли донбасівця «Сержа», який загинув під Іловайськом // «Український тиждень», 5 жовтня 2018
↑ Шаблон:УПУ
↑ Герої не вмирають! (відео) // ТК «Прилуки», 18 вересня 2015
↑ Меморіальна дошка герою // Сайт ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, 29 жовтня 2015

[1] Без жетонів впізнати не можуть сотні тіл українських військових // «Подробиці», 29 вересня 2014

[2] Вічна пам'ять Герою-земляку! // Прилуцька міська рада, 4 жовтня 2018

[3] ttp://memorybook.org.ua/cemeteries/4275.htm

[4] ttps://lpl.com.ua/uk/needersato/profile/108

[5] У п'ятницю в Дніпрі перепоховають останки воїна 57-ї ОМБр Олександра Сорокового, який загинув на Донбасі 27 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій з «Граду» // «Цензор.нет», 4 липня 2018

[6] Як знайшли донбасівця «Сержа», який загинув під Іловайськом // «Український тиждень», 5 жовтня 2018

[7] Шаблон:УПУ

[8] Герої не вмирають! (відео) // ТК «Прилуки», 18 вересня 2015

[9] Меморіальна дошка герою // Сайт ЗОШ І-ІІІ ст. № 2, 29 жовтня 2015

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]