-
Кіктенко Гордій Олексійович: відмінності між версіями
ua>BunykBot м (Виправлена суміш розкладок) |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 21:30, 8 жовтня 2023
Кіктенко Гордій Олексійович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Горді́й Олексі́йович Кікте́нко — солдат резерву, Міністерство внутрішніх справ України.
Життєпис
У віці 4 років втратив мати, його виховували бабуся і дідусь. 2008 року закінчив Олександрійську ЗОШ № 15, 2011 року — ПТУ № 17, верстатник широго профілю. Був відомим у Олександрії як активіст руху вболівальників футбольного клубу ФК «Олександрія», захоплювався малюванням та танцями у стилі хіп-хоп.
Призваний на строкову військову службу до лав ЗСУ, згодом продовжив службу за контрактом. У грудні 2013-го звільнився в запас й повернувся до Олександрії.
Під час Революції Гідності — в лавах активістів олександрійської Самооборони, чергував на блокпосту. Згодом підписав контракт про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України, зарахований до резервного батальйону спеціального призначення «Донбас», кулеметник.
29 серпня 2014-го загинув у селі Червоносільське під час бою з російськими десантниками — Гордій піднявся на повний зріст з кулеметом у руках, та почав стріляти в бік окупантів. Поранення були несумісні з життям — із великокаліберних кулеметів.
3 вересня тіло Гордія разом з тілами 96-ти інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Упізнаний родиною та похований в Олександрії. Без Гордія лишилася лише 85-річна бабуся. Шаблон:External media
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).