-
Кльоб Микола Іванович: відмінності між версіями
ua>TohaomgBot м (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:30, 8 жовтня 2023
Кльоб Микола Іванович | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Мико́ла Іва́нович Кльо́б ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.
Короткий життєпис
Микола Кльоб народився 15 червня 1995 року в с. Нижня Яблунька, Турківського району, Львівської області.
У 2010 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи с. Нижня Яблунька.
У 2010—2013 р. навчався в Турківському професійному ліцеї, здобув професію «Електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. Водій автотранспортних засобів категорії „С“».
З березня 2014-го — солдат, водій БТР 1-ї роти 80-ї окремої аеромобільної бригади. Пройшов бої у найгарячіших точках — Слов'янськ, Миколаївка, Новосвітлівка, брав участь у розблокуванні підрозділів бригади в Луганському аеропорту, тричі горів у БТРі.
Загинув у бою біля аеропорту Луганська: під час маршу підрозділ потрапив в засідку, у БТР, за кермом якого був Микола, поцілила ворожа граната, машина загорілась. Завдяки діям Кльоба тоді вдалось врятувати всіх, хто їхав у БТРі. З 31 серпня з Миколою було втрачено зв'язок. Терористи не дали одразу забрати тіло з поля бою, дзвонили з його телефону рідним. Тіла Миколи Кльоба, Максима Дзюбана, Євгена Іванова, Назарія Попадика та Сергія Тимощука були доставлені до моргу міста Лутугине — на території, захопленій терористами та російськими військовими.
16 жовтня 2014-го тіла 5-ти загиблих десантників були вивезені з Лутугиного представниками Цивільно-військового співробітництва Міністерства оборони України й доставлені до Дніпропетровська.
Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 28 вересня 2016 року Миколу перепоховали в селі Нижня Яблунька.
Без сина лишились батьки Іван і Марія Кльоби, брати Іван і Василь, сестри Мар'яна й Настя, дідусь та бабуся, кохана дівчина.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:
- 9 листопада 2016 року — орденом За мужність III ступеня (посмертно);[1]
- нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).