-
Коцюбайло Дмитро Іванович: відмінності між версіями
ua>Perehinets м (Не правильна дата народження) |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 104: | Рядок 104: | ||
* [https://pravyysektor.info/content/dmytro-kocyubaylo Дмитро Коцюбайло] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211201091020/https://pravyysektor.info/content/dmytro-kocyubaylo |date=1 грудня 2021 }} // Правий сектор. | * [https://pravyysektor.info/content/dmytro-kocyubaylo Дмитро Коцюбайло] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20211201091020/https://pravyysektor.info/content/dmytro-kocyubaylo |date=1 грудня 2021 }} // Правий сектор. | ||
* [https://rozmova.wordpress.com/2021/05/19/da-vinchi/ Моя мета перемога -Да Вінчі] | * [https://rozmova.wordpress.com/2021/05/19/da-vinchi/ Моя мета перемога -Да Вінчі] | ||
* [https://rozmova.wordpress.com/tag/ | * [https://rozmova.wordpress.com/tag/коцюбайло/ Збірка інтерв'ю з Дмитром Коцюбайлом] | ||
== Посилання == | == Посилання == |
Поточна версія на 10:46, 15 жовтня 2023
Дмитро Іванович Коцюбайло Дмитро Іванович Коцюбайло | |
---|---|
ЛейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях (посмертно) | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Дмитро́ Іва́нович Коцюба́йло (позивний «Да Вінчі»; 1 листопада 1995, с. Бовшів, Івано-Франківська область, Україна — 7 березня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український доброволець, лейтенант(посмертно) , командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2021). Член Проводу національно-визвольного руху «Правий сектор» (2020).
Перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» прижиттєво[1].
2022 року був включений до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[2].
Життєпис
Народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області України. Прадід Дмитра воював у складі УПА.
Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу, Івано-Франківський професійний будівельний ліцей. Дмитро навчався в Івано-Франківську на художника. Його позивний «Да Вінчі» пов'язаний саме з талантом — він гарно малював[3].
Російсько-українська війна
Учасник російсько-української війни, зокрема — командир взводу добровольців (2014) та роти (2015). 2014 року отримав важке поранення в Пісках Донецької області: в обличчя влучив уламок снаряда, розірвавши губу та вибивши зуб. Іншим уламком перебило ключицю, медикам довелося встановлювати пластину для скріплення, також були пошкоджені ребра. Через три місяці повернувся на фронт[4].
17 березня 2016 року призначений командиром 1-шої окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» ДУК ПС, переформатованої в батальйон[5].
Брав участь у звільненні Карлівки, селища Піски, Авдіївки, а також у боях під Степанівкою, Савур-Могилою, Старогнатівкою[6].
17 березня 2016 року Коцюбайла призначено командиром 1-ї окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі».
Повномасштабне вторгнення
Російське вторгнення Дмитро з підрозділом зустріли на Донбасі, в лютому 2022 рота воювала поблизу Щастя на Луганщині[7]. Навесні 2022 року штурмову роту «Вовки Да Вінчі» переформовано на 1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі» у складі 67-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.
7 березня 2023 року Коцюбайло загинув у битві за Бахмут[8]. За словами друга Капусти, заступника Дмитра, після втримання траси на Хромове вони повернулися до міста Часів Яр, де їх накривала ворожа артилерія. Їх було троє: Капуста, Мітчел і ДаВінчі. Мітчел забіг в під'їзд, а Капуста з Дмитром були в дверях, коли відбувся вибух. Дмитро розвернувся і видавлював з себе, що він поранений, а через хвилину знепритомнів. Незважаючи на швидку евакуацію поранення Дмитра було в шию і несумісне з життям[9].
9 березня відбулося прощання з Дмитром у Бовшеві та Бурштині[10], 10 березня відбулося прощання в Києві. Тисячі українців прощалися з Дмитром на Майдані. Віддати останню честь прийшли президент Володимир Зеленський і вище військове керівництво України: головнокомандувач Валерій Залужний, голова розвідки Кирило Буданов, міністр оборони Олексій Резніков і бригадні генерали ЗСУ.
Дмитра поховано на Аскольдовій Могилі[11].
Особисте життя
З 2017 року був у стосунках з керівницею медичної служби «Ульф» та політиком Аліною Михайловою.[12] Був вірянином Української греко-католицької церкви.
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (30 листопада 2021) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[13]
- Хрест бойових заслуг (9 березня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу, вірність військовій присязі[14]
- відзнака президента України «Національна легенда України» (23 серпня 2023, посмертно) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[15]
- орден «Народний Герой України» (2017)[16]
Військові звання
- лейтенант[15];
- молодший лейтенант (2022)[17]
Вшанування пам'яті
19 квітня 2023 року в місті Краматорськ вулицю Шмідта перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі»[18].
21 квітня 2023 року у Львові відкрили фонтан, який присвятили Дмитрові та усім добровольцям російсько-української війни[19].
30 травня 2023 року в місті Нікополь вулицю Маяковського перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[20].
13 червня 2023 року в місті Харків вулицю Державінська перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[21].
15 червня 2023 року в місті Івано-Франківськ вулицю Урожайну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла[22]
У місті Покровськ вулицю Центральну перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі».
У місті Куп'янськ вулицю Лермонтова перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.[23]
У селі Мала Рогань вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Дмитра Коцюбайла.[24]
Примітки
Джерела
- Дмитро Коцюбайло // Правий сектор.
- Моя мета перемога -Да Вінчі
- Збірка інтерв'ю з Дмитром Коцюбайлом
Посилання
- Коцюбайло Дмитро Іванович // Герої України.
- Дмитро Коцювайло // Платформа пам'яті Меморіал.
- Розділені: історії п'ятьох українців з Донбасу, долі яких змінила російсько-українська війна // ТСН. — 2021. — 1 серпня.
- «Їх нічого не спиняє», — інтерв'ю з легендарним командиром «Да Вінчі» про загострення на Донбасі // 24 канал. — 2021. — 15 вересня.
- «Одна з найуспішніших операцій буде звільнення Донецька»: ГЕРОЙ УКРАЇНИ Дмитро Коцюбайло в Рандеву // 5 канал, 10 грудня 2022.
Шаблон:Succession Шаблон:Герої України
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Бібліоінформація
- ↑ Герой України доброволець «Да Вінчі» вперше зустрічає Новий рік не на фронті // ТСН. — 2021. — 31 грудня.
- ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього // Forbes.
- ↑
https://chasdiy.org/news/sim-ia-lehendarnoho-voina-da-vinchi-pokazala-ioho-dytiachi-foto.html
- ↑
https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cz906ry6648o
- ↑
https://pravda.if.ua/dobrovolchyj-pidrozdil-vovky-da-vinchi-rozrissya-vzhe-do-rozmiru-bataljonu-komandyr-dmytro-koczyubajlo/
- ↑
https://suspilne.media/408120-taki-ludi-ak-dima-ne-mozut-zaginuti-spogadi-vciteliv-pro-geroa-ukraini-dmitra-kocubajla-na-psevdo-da-vinci/
- ↑
https://www.rbc.ua/rus/styler/zaginuv-dmitro-kotsyubaylo-legendarniy-da-1678203925.html
- ↑
https://censor.net/ua/video_news/3404264/na_donbasi_zagynuv_geroyi_ukrayiny_legendarnyyi_dobrovolets_dmytro_kotsyubayilo_da_vinchi_zelenskyyi
- ↑
https://censor.net/ua/resonance/3427768/komandyr_1go_batalyionu_67oyi_brygady_yuriyi_kapustyak_pozyvnyyi_kapusta_z_1_lypnya_nash_pidrozdil_nosytyme
- ↑
https://suspilne.media/408681-u-bovsevi-na-frankivsini-poprosalisa-z-poleglim-geroem-ukraini-dmitrom-kocubajlom-na-pozivnij-da-vinci/
- ↑
https://24tv.ua/pohoron-dmitra-kotsyubayla-da-vinchi-foto-video-proshhannya-geroyem_n2271255
- ↑
https://www.pravda.com.ua/articles/2022/01/26/7321702/
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ 15,0 15,1 Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:YouTube // ТСН. — 2021. — 1 грудня.
- ↑ Волошин, Н. Герой України Дмитро Коцюбайло — легендарний «Да Вінчі», отримав первинне офіцерське звання «молодший лейтенант» // АрміяInform. — 2022. — 23 серпня.
- ↑
https://krm.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/rasp_nach_19.04.23_269p.pdf
- ↑ К. Садовська. У Львові відкрили фонтан, присвячений Герою України «Да Вінчі» // Суспільне Новини. — 2023. — 21 квітня.
- ↑
https://nikopol.nikopolnews.net/nikopol/u-nikopoli-perejmenuvaly/
- ↑
https://2day.kh.ua/ua/kharkow/u-kharkovi-zyavylys-vulytsi-na-chest-dmytra-kotsyubayla-heorhiya-tarasenka-oleha
- ↑
https://suspilne.media/496777-na-cest-da-vinci-j-merinova-v-ivano-frankivskij-gromadi-perejmenuvali-devat-vulic/
- ↑
https://2day.kh.ua/ua/kharkow/zamist-lermontova-vulytsya-dmytra-kotsyubayla-u-kupyansku-pereymenuvaly-toponimy
- ↑
https://www.slk.kh.ua/oblast-online/vilhivka/u-vilhivskij-gromadi-perejmenuvali-14-vulic-spisok.html