-
Курилович Віталій Іванович: відмінності між версіями
ua>Максим Огородник Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:33, 8 жовтня 2023
| Віталій Іванович Курилович | |
|---|---|
| Шаблон:РангМВС | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Віталій Іванович Курилович (18 грудня 1973, м. Тернопіль, Україна — 29 травня 2014, м. Слов'янськ, Україна) — український військовий, майор Національної гвардії України. Начальник групи бойової та спеціальної підготовки.
Життєпис
Народився 18 грудня 1973 року в місті Тернополі. Навчався у школі № 11, після переїзду родини в район «Східний» продовжив навчання у Тернопільській загальноосвітній школі № 14. Грав на гітарі, акордеоні, займався спортом.
З 1991 року проходив військову службу у Внутрішніх військах МВС України. На строкову військову службу призивався у Закарпатську область, в музичну роту, але він не захотів, — сказав, що піде тільки у внутрішні війська. Після строкової служби вирішив обрати професію військового і залишився служити за контрактом. Починаючи з 1993 року служив у військовій частині 3024 в Павлограді, — 4-й полк охорони особливо важливих державних об'єктів. Закінчив заочне відділення автотехнічного факультету Академії внутрішніх військ України. 01.03.2005 року наказом КВВ МВС України присвоєно звання «майор»[1]. За 22 роки служби в Павлоградському полку пройшов шлях від солдата до начальника групи бойової та спеціальної підготовки.
Загинув 29 травня 2014 року в зоні бойових дій під час антитерористичної операції у місті Слов'янськ Донецької області. Близько 12:30, поблизу Слов'янська, після розвантаження продуктів харчування на 4-й блокпост та проведення ротації особового складу, повертаючись з району гори Карачун, був обстріляний із лісосмуги та підбитий терористами з ПЗРК гелікоптер Мі-8МТ (борт «16») Національної гвардії України, на борту якого перебував майор Курилович. Під час падіння вибухнули паливні баки. В результаті події загинуло 12 чоловік: шість військовослужбовців Національної гвардії, включаючи двох членів екіпажу і генерал-майора Сергія Кульчицького, та шість представників спецпідрозділу МВС України (колишній спецпідрозділ «Беркут»)[2][3][4][5][6].
Похований 31 травня в Павлограді. 23 грудня 2015 перепохований у Тернополі[7].
Залишились батьки, дружина та двоє синів: 19-літній Дмитро і 10-річний Владислав.
Нагороди та відзнаки
- нагрудний знак «За зразкову службу» 1 та 2 ступеня,
- медаль «10 років внутрішнім військам МВС України»,
- медаль «20 років внутрішнім військам МВС України»,
- орден «За мужність» III ступеня.
- Орден «За мужність» І ступеня (20 червня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу (посмертно)[8]
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[9];
- «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[10].
- орден «Сталевий хрест непереможних» (2 грудня 2021, посмертно)[11]
- навічно зарахований до списку особового складу військової частини 3024 Національної гвардії України[12].
- 24 жовтня 2014 року в Павлограді відкрито пам'ятну дошку полеглим в боях павлоградцям. Там викарбувані імена: Абросімов Андрій Вікторович, Каменєв Денис Сергійович, Колесник Андрій Михайлович, Курилович Віталій Іванович, Тафійчук Сергій Володимирович[13]
Див. також
- Список тернопільців, які загинули під час АТО
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (березень — червень 2014)
Примітки
Джерела
- Дахновська, Т. І в Тернопіль прийшла лиха звістка... / Тетяна Дахновська // Вільне життя плюс. — 2014. — № 57 (18 лип.). — С. 3 — (Вічна пам’ять).
- Зламали крила в «Градовій алеї»: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
- Майор Курилович Віталій Іванович // Сайт НГУ.
- Курилович Віталій Іванович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
Посилання
- Шаблон:VK
- Павлоград попрощався з іще одним Героєм… // Региональный портал. — 2014. — 31 травня.
- День, коли гвардійці не ховатимуть сліз… // Газета «Ратник» — 2014. — № 16 (31 трав.).
- «Ми все одно виженемо цю банду» // 20 хвилин (Тернопіль). — 2014. — 13 липня.
- ↑ Низький уклін та вічна пам’ять про нашого земляка // Офіційний сайт міста Павлоград, 6 червня 2014
- ↑ Офіційне повідомлення: терористи підбили гелікоптер МІ-8 Національної гвардії України // Архів 29.05.2014. Сайт НГУ. Оригінал http://vv.gov.ua/news.php?nid=4889&lang=ua
- ↑
https://www.unian.ua/politics/923243-pid-slovyanskom-teroristi-zbili-vertolit-zaginuli-10-viyskovih-z-generalom-kulchitskim.html
- ↑
http://dailylviv.com/news/polityka/terorysty-zbyly-ukrayinskyi-vertolit-zahynuly-14-viiskovykh-na-choli-z-heneralom-7727
- ↑
http://dailylviv.com/news/polityka/rechnyk-ato-pidtverdyv-zahybel-u-zbytomu-terorystamy-vertoloti-10-viiskovykh-a-ne-14-7732
- ↑
http://www.imzak.org.ua/articles/article/id/3944
- ↑ У Тернополі перепоховали тіло загиблого Віталія Куриловича, що загинув під Слов'янськом // Телекомпанія TV-4. — 2015. — 23 грудня.
- ↑
http://www.president.gov.ua/documents/5432014-17386
- ↑ Шаблон:Рішення ради
- ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.
- ↑ Вища відзнака — «Орден Сталевий хрест непереможних» // ВТО «Орден».
- ↑ Політ у безсмертя… // Сайт НГУ, 30 Травень 2015
- ↑ [
https://litsa.com.ua/18284/
В Павлограді відкрили меморіальну дошку на честь полеглих в зоні АТО бійців Шаблон:Ref-ru]