-
Лебеденко Іван Анатолійович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023
| Лебеденко Іван Анатолійович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Іва́н Анато́лійович Лебеде́нко (20 липня 1976 — 25 січня 2015) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях
Закінчив закінчив Безсалівську ЗОШ, Хорольську автошколу, водій-механізатор. Пройшов строкову службу у Броварах, зв'язківець. Працював в господарствах «1 Травня», «Нове життя», «Мрія». Придбав трактора, орав людям городи, косив сіно, ремонтував трактори односельців. Одружився, будучи зрілим чоловіком, ставши справжнім батьком трьом дітям дружини від попереднього шлюбу, 2013-го у родини народилася ще одна дитина — син.
Мобілізований до лав ЗСУ 22 серпня 2014-го, солдат, 169-й навчальний центр Сухопутних військ. В кінці грудня 2014-го побував вдома у короткочасній відпустці.
25 січня 2015-го загинув поблизу села Піски — підірвався на фугасній міні.
Похований в селі Мехедівка. В останню дорогу Івана проводили кілька сотень людей, труну весь час несли на руках, священики молилися на кожному роздоріжжі.
Без Івана лишилися батьки, дружина, четверо дітей.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- В Безсалівській ЗОШ встановлено пам'ятну дошку його честі.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 25 січня[2][3].