-
Лоцман Анатолій Іванович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7) |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023
| Лоцман Анатолій Іванович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Анато́лій Іва́нович Ло́цман ( — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1959 року в селі Лежине Запорізької області; 1976-го закінчив Лежинську ЗОШ. Протягом 1977—1979 років служив в лавах Збройних Сил СРСР. Демобілізувавшись, працював в Управлінні внутрішніх справ РВ УМВС України міста Запоріжжя. Останнім часом займався підприємництвом, мешкав у місті Нікополь.
Зголосився добровольцем, мобілізований 30 січня 2015 року, навчання пройшов у навчальному центрі в Житомирі, за розподілом потрапив у 14-у окрему механізовану бригаду; солдат.
У ніч з 14 на 15 листопада 2015 року вояки відбивали ДРГ біля Мар'їнки — атакувала російська морська піхота. Під час бою кулеметник великокаліберного кулемету зазнав контузії, ворогу вдалося підійти до українських позицій на відстань менш як 100 метрів; Анатолій Лоцман під шквальним обстрілом зайняв місце кулеметника, вогнем з ДШК змусив терористів відступити. Зазнав важкого поранення — куля увійшла під каску та пробила голову навиліт. Переніс важку операцію, понад 2 тижні перебував у комі; помер 8 грудня в Дніпропетровській обласній лікарні ім. Мечникова.
Похований в місті Запоріжжя.
Без Анатолія лишились дружина, донька Надія 1993 р.н. та син Богдан 2001 р.н.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (21.3.2016, посмертно)[1]
- грамота «За відвагу та сумлінну службу» (13.11.2015)
- почесний громадянин Запорізького району (24.12.2015, посмертно)
- 6 лютого 2016 року на будівлі ЗОШ села Лежине відкрито меморіальну дошку Анатолію Лоцману.
Нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» третього ступеня (посмертно)[2].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 8 грудня[3][4].