-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Малиш Віталій Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Binc
(Коректура)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:35, 8 жовтня 2023

Малиш Віталій Васильович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Малиш Віталій Васильович[1] (2 червня 1991, с. Павлівка Перша Тальнівський район Черкаська область —  29 серпня 2014, с. Чумаки Старобешівський район Донецька область) — учасник АТО, солдат. 51-а окрема механізована бригада. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2][3].

Життєпис

Обставини загибелі

Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т. зв. Зеленим коридором. 14 вересня 2014 року тіло було знайдено пошуковою групою Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від с. Чумаки й привезене у Запоріжжя. Загинув разом із військовослужбовцями 40-го батальйону: Нечепуренком К. В., Ігорем Долговим, Джаданом І. М. (51-ї механізована бригада): Зелінським В. А., а також ще двома досі невстановленими бійцями. Упізнаний за тестами ДНК[4][5].

Місце поховання: с. Павлівка Перша, Тальнівський район, Черкаська область.

Нагороди та відзнаки

  • Орден «За мужність» III ступеня (8 квітня 2016, посмертно) — «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений Указом Президента України № 132/2016.[6]

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ