-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Осипов Микола Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Andriy.vBot
м (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023

Осипов Микола Іванович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Мико́ла Іва́нович О́сипов — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Бажав стати десантником, однак мав незначні проблеми із зором; два роки займався спеціальними вправами, та зумів досягти стовідсоткового зору. В десятому класі вперше стрибнув із парашутом, займався рукопашним боєм, бігом. Закінчив Сумське артилерійське училище, за розподілом потрапив на службу до НДР. Після повернення звільнився. З дружиною Тетяною виховував двох дітей — сина Станіслава від попереднього шлюбу (перша дружина померла) та доньку Ганю.

Працював слюсарем на заводі «Насосенергомаш». Мобілізований літом 2014-го, командир взводу, 27-й реактивний артилерійський полк.

Уночі з 3 на 4 вересня 2014-го загинув під час обстрілу з території РФ із РСЗВ «Смерч» базового табору артилерійського полку в селі Побєда. Після першого вибуху намагався вибратися із бліндажу, що завалився, однак наздогнала хвиля від другого артудару. Не дожив трьох днів до відпустки.

Без Миколи залишились дружина, син, донька.

Похований в Сумах, Центральне кладовище, на Алеї поховань Почесних громадян.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 27 червня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ