-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Плацинський Павло Янович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Andriy.vBot
м (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:42, 8 жовтня 2023

Плацинський Павло Янович
UA-OR6-SТКSGT-GSB-H(2015).png Старший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Павло́ Я́нович Плаци́нський — старший сержант Збройних сил України.

Короткий життєпис

Механік-водій, командир відділу доставки набоїв, 30-та окрема механізована бригада.

Зник безвісти 9 лютого 2015 року, коли дві машини 30-ї механізованої бригади попали під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між населеними пунктами Дебальцеве і Артемівськ (Донецька область). Павло Плацинський разом із п'ятьма товаришами по службі направлялися за боєприпасами до Слов'янська, але бойовики влаштували на дорозі засідку.

Згодом в інтернеті з'явилося відео, де було видно як бойовики знущаються над трьома полоненими українськими військовими. Рідні впізнали на цьому відео Олександра Бердеса. Разом з ним потрапили до полону військовослужбовець 30-ї ОМБР Василь Демчук. Це відео було також оприлюднене російським телеканалом «Дождь».

Як з'ясувалося пізніше, 9 лютого 2015 року бойовики розстріляли пораненого Олександра Бердеса, Василя Демчука та Павла Плацинського. Тіла вбитих прикопали в лісосмузі неподалік села Логвинове, Артемівського району Донецької області. Згодом волонтери групи «Патріот» знайшли тіла бійців.

Похований в Радомишлі 9 квітня 2015-го.

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 13 серпня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub