-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Погорілий Юрій Вікторович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:42, 8 жовтня 2023

Юрій Погорілий
Юрій Вікторович Погорілий
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Ю́рій Ві́кторович Погорі́лий (Шаблон:Н 2 березня 1976, м. Мерефа, Харківська область, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом 8 серпня 2022, Україна) — український військовий льотчик, полковник Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 2 березня 1976 року в м. Мерефі на Харківщині.

В 1993 році закінчив мереф'янську школу № 1[1].

З 1994 по 1997 рік навчався у Харківському інституті льотчиків.

Станом на 2011 рік — підполковник, військову службу проходив у 299 бригаді тактичної авіації ПвК «Південь».

Мешкав і працював у м. Івано-Франківську[2]. З 2015 по 2018 рік очолював 114 бригаду тактичної авіації[3].

З 2018 по 2022 рік керував відділом підготовки військових частин авіації у Командуванні Повітряних Сил м. Вінниця.

8 серпня 2022 року загинув у боях з російськими окупантами.

Похований 15 серпня 2022 року на Алеї слави у с. Чукалівці на Івано-Франківщині[4].

Залишилася дружина, та дві доньки.

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (6 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни[6];
  • медаль «За військову службу Україні» (15 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (17 серпня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].

Вшанування пам'яті

Шаблон:В планах

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ