-
Попов Олександр Анатолійович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:42, 8 жовтня 2023
| Попов Олександр Анатолійович | |
|---|---|
 СтаршинаШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Шаблон:Тезки Олекса́ндр Анато́лійович Попо́в (, с. Кобзарці, Снігурівський район, Миколаївська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Миколаївка, Волноваський район, Донецька область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник миротворчої місії в Іраку, учасник російсько-української війни.
Біографія
Народився 1977 року в селі Кобзарці на Миколаївщині.
На військовій службі — з 2002 року, з 2004 служив за контрактом у 28-ій окремій механізованій бригаді, в/ч А0666, смт Чорноморське, Одеська область. У 2004—2005 роках проходив службу в Іраку у складі 81-ї тактичної групи української миротворчої місії.
Старшина, головний сержант 1-ї механізованої роти 28 ОМБр.
З початком російської збройної агресії проти України з 2014 року виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, пройшов бої у прикордонній зоні, — Маринівка, Степанівка, Савур-могила. Був поранений, після лікування в госпіталі ніс службу за місцем постійної дислокації, у той час співпрацював з волонтерами, допомагав родинам загиблих бойових товаришів. По тому повернувся в зону АТО. Співпрацював з одеським інтернет-виданням «Думська», — якийсь час у 2014 році був позаштатним воєнкором[1]. Також співпрацював з ГО «Україна — це ми» і «Рада громадської безпеки» (м. Одеса), волонтери передавали через Олександра автомобілі в АТО[2].
Загалом пройшов три ротації у зоні бойових дій на Сході України.
Загинув у ніч з 27 на 28 червня 2017 року внаслідок вибуху переробленої гранати до СПГ-9 на взводному опорному пункті поблизу села Миколаївка Волноваського району, ще четверо військовослужбовців дістали поранення[3][4][5].
Похований 30 червня на Алеї Слави Миколаївського центрального міського кладовища у Мішково-Погорілове[6][7][8].
Залишилась дружина та троє дітей.
Нагороди та відзнаки
- Указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9].
- Медаль «15 років Збройним Силам України».
- Нагрудний знак «Ветеран війни».
- Медаль «За службу в Іраку» багатонаціональної дивізії «Центр-Південь» (Польща).
- Нагрудний знак 81-ї тактичної групи «Ірак—Васіт—2005».
Примітки
Джерела
- Попов Олександр Анатолійович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Попов Олександр Анатолійович // Сторінка пам'яті на сайті Миколаївського обласного центру досліджень та редакційно-видавничої діяльності.
- Вічна пам'ять… // Снігурівська РДА, 29 червня 2017.
- ↑ Земля тобі пухом, воїне! (колонка головного редактора)Шаблон:Ref-ru // «Думська», 28 червня 2017
- ↑ На фронті загинув боєць 28-ї ОМБРШаблон:Ref-ru // «УСІ», 28 червня 2017
- ↑ На фронті загинув військовослужбовець одеської мехбригади, четверо пораненіШаблон:Ref-ru // «Думська», 28 червня 2017
- ↑ «Небойові втрати». Через впертість і закритість Міноборони девальвується героїзм АТОвців // «Новинарня», 30 червня 2017
- ↑ Бойові втрати червня: імена й портрети загиблих героїв // «Новинарня», 6 липня 2017
- ↑ У п'ятницю відбудеться прощання із загиблим бійцем 28-ї механізованої бригади Олександром Поповим // Миколаївська ОДА, 29 червня 2017
- ↑ На Миколаївщині попрощались із загиблим бійцем АТО Олександром Поповим, родом зі Снігурівщини (фото) // «Снігурівка.інфо», 30 червня 2017
- ↑ Два роки в Іраку і три ротації в АТО: Миколаїв попрощався із головним сержантом Поповим // «5 канал», 30 червня 2017
- ↑ Шаблон:УПУ