-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Прокопчук Ігор Петрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Юрко Градовський
(фото)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:43, 8 жовтня 2023

Прокопчук Ігор Петрович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Інші прізвища Ігор Петрович Прокопчук, псевдо «Десна» (, Нова Борова, Житомирська область — Шаблон:ДС, Новоселівське, Донецька область) — капітан, командир 5-ї механізованої роти 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни, колишній заступник Новоборівського селищного голови. Ветеран війни в Афганістані, учасник Антитерористичної операції на сході України[1].

Із життєпису

Народився в інтелігентній родині, батьки — Марія Феліксівна та Петро Савич. Закінчив школу, строкову службу проходив у Афганістані. Після служби здобув вищу педагогічну освіту, працював учителем фізичної культури та «Захисту України» у Новоборівській школі № 1. Згодом працював на Іршанському ГЗК та ТОВ «Валки-Ільменіт».

У 2014 році мобілізований до лав Збройних сил України, учасник антитерористичної операції у Донецькій та Луганській областях, обіймав посаду командира 1 батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, перед цим виконував обов'язки начальника штабу батальйону. В зоні бойових дій провів 1,5 року, нагороджений державними нагородами. Мав другу групу інвалідности.

Із грудня 2020 року — заступник Новборівського селищного голови. 24 лютого 2022 року очолив роту охорони при другому відділі Житомирського РТЦК та СП у Хорошеві. На початку 2023 року пішов до зони бойових дій — на Луганщину. Проходив підготовку, разом із підрозділом, у Німеччині.

Загинув 1 серпня 2023 року поблизу селища Новоселівське Сватівського району, внаслідок мінометного обстрілу, під час виконання бойового завдання, у день власного «срібного весілля». Похований 6 серпня 2023 року у Новій Боровій. Залишилися мати, дружина Жанна Вікторівна та сини Кирило (1999 р. н.) і Роман (2003)[2].

Примітки

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ