-
Сердюк Олександр Олександрович (військовик): відмінності між версіями
ua>Андрій Гриценко м (→Родина) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:47, 8 жовтня 2023
| Олександр Сердюк Сердюк Олександр Олександрович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олександр Олександрович Сердюк ( 4 травня 1981, м. Глухів (нині Шосткинського району), Сумської області, Українська РСР, СРСР — Шаблон:Пом 1 червня 2022, поблизу с. Покровське Бахмутської міської громади Донецької області) — український військовослужбовець, солдат 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ ЗС України, учасниця російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.
Життєпис
Олександр Сердюк народився 1981 року в місті Глухові, нині Шосткинського району на Сумщині. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі № 6, потім вступив до Глухівського національного педагогічного університету. Пізніше отримав фах юриста у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Пройшов гарну школу однієї із секретних українських служб, мав звання підполковника. У 2020 році він прийшов служити до лав ЗСУ звичайним солдатом у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ої окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ. З першого дня російського вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року, перебував при виконанні бойового завдання. Загинув 1 червня 2022 року біля села Покровське Бахмутської міської громади Донецької області. Чин прощання із загиблим відбувся 11 червня 2022 року в Трьох-Анастасіївському соборі. Поховали Олександра Сердюка на Вознесенському кладовищі у Глухові[1][2][3][4].
Родина
У загиблого залишилися мама (проживає у Глухові), а також у Сумах, де він жив останній час, – дружина Марина та син Ігор (нар. 2013)[1]. Напередодні Дня захисників і захисниць 30 вересня 2023 року Срібний іменний кулон «БАТЬКІВСЬКЕ СЕРЦЕ» від Військово-Цивільної спілки «Бойове Братерство України» отримав син полеглого воїна[5].
Нагороди
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
Джерела
- ↑ 1,0 1,1
https://hlukhiv.info/gluhiv-maye-chergovu-vtratu-na-vijni-geroyichno-zagynuv-oleksandr-serdyuk/
- ↑
https://rama.com.ua/na-vijni-zaginuv-oleksandr-serdjuk/
- ↑
https://suspilne.media/249023-u-gluhovi-na-sumsini-pohovaut-vijskovogo-oleksandra-serduka/
- ↑
https://sumy.today/news/society/29796-u-hlukhovi-provely-v-ostanniu-put-zahybloho-na-fronti.html
- ↑
https://hlukhiv.info/tse-chastynka-sertsya-nashogo-tata-synu-zagyblogo-geroya-z-gluhova-vruchyly-oberig-v-pam-yat-pro-batka/