-
Сидоренко Олександр Миколайович: відмінності між версіями
ua>Andriy.vBot м (виправлення дат) |
м (Імпортовано 1 версія) |
Поточна версія на 21:47, 8 жовтня 2023
| Сидоренко Олександр Миколайович | |
|---|---|
 СтаршинаШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Шаблон:External media Олекса́ндр Микола́йович Сидоренко (, м. Тетіїв, Київська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с-ще Опитне, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Сидор».
Життєпис
Народився 1974 року в місті Тетієві на Київщині. 1991 закінчив Тетіївську середню школу № 3. З 24 листопада 1992 по 29 серпня 1994 проходив службу в ЗС України, яку завершив у званні сержанта.
З 15 вересня 1994 працював у Тетіївському РО «Сільгоспхімія» трактористом механізованої бригади, а з 1998 — водієм автопарку. 2007 року був звільнений у зв'язку із реорганізацією підприємства. З 2 вересня 2008 працював водієм у ПОПП «Еліта»[1].
У зв'язку з російською збройною агресією проти України ще навесні 2014 добровольцем ходив до військкомату. 19 червня 2014 призваний за частковою мобілізацією Тетіївським районним військовим комісаріатом.
Старшина роти вогневої підтримки 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (до осені 2014 — 11-й батальйон територіальної оборони Київської області).
Під час двох ротацій в зону проведення антитерористичної операції виконував завдання у Донецькій області: Слов'янськ, Дебальцеве, Чорнухине, Нікішине, Авдіївка, селища Піски та Опитне, шахта «Бутівка».
24 квітня 2015-го загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Опитне Ясинуватського району, в результаті обстрілу.
Похований 28 квітня на міському кладовищі Тетієва[2].
Без Олександра залишилися дружина Олена та троє синів, — 21-річний Микола, 9-річний Іван та 4-річний Артем.
Нагороди та звання
- За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (4.6.2015, посмертно)[3].
- Нагороджений орденом «Лицарський хрест України» (2016, посмертно)[4].
- Почесний громадянин міста Тетієва (2015, посмертно)[5].
Вшанування пам'яті
21 серпня 2015 на фасаді будівлі Тетіївської ЗОШ І-ІІІ ступеня № 3 відкрито меморіальну дошку загиблому випускнику школи Олександру Сидоренку[6].
Примітки
Джерела
- Сидоренко Олександр Миколайович («Сидор») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Андрій Бейник. Знаєте, яким він хлопцем був?!Шаблон:Ref-ru // «Дніпро вечірній», 31 липня 2015.
- ↑ Ми за мир: Сидоренко Олександр Миколайович
- ↑ Сотні людей проводжали в останній путь бійця одинадцятого батальйону «Київська Русь» // ТСН, 28 квітня 2015
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Фотовиставка батальйону «Київська Русь» // Сайт Тетіївської міської ради, 2 лютого 2016
- ↑ Почесні громадяни // Сайт Тетіївської міської ради
- ↑ Шаблон:Youtube