-
Собченко Олег Андрійович: відмінності між версіями
ua>Polonskiy (Інформація про нагородження посмертно) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:47, 8 жовтня 2023
| Собченко Олег Андрійович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Олег Андрійович Собченко (Шаблон:Н. , Корсунь-Шевченківський — Шаблон:П.Шаблон:ДС[1]) — український громадський діяч, військовик. Активіст Євромайдану. Учасник російсько-української війни з 2014, герой оборони Києва у березні 2022, що згідно деякихШаблон:Яких? оцінок був одним з тих, хто врятував Київ від захоплення росіянами.
Життєпис до 2022
Народився 4 грудня 1973 у Корсунь-Шевченківському Черкаської області, закінчив там школу і надалі проживав. Був підприємцем.[1]
Олег Собченко був активним членом фонду Героїка, що боровся за увічнення памяті про борців за державність України. Як тесляр і каменяр Олег Собченко впродовж багатьох років безкорисливо працював над відновленням памятників[2]. Згідно спогадів речника Генштабу ЗСУ Андрія Ковальова саме Собченко реалізовував всі масштабні проєкти "Героїки" своїми руками.
Олег Собченко був учасником багатьох патріотичних вуличних акцій, зокрема Мовного Майдану.[3]
З початком Революції Гідності став її активістом, був сотником Самооборони Майдану. Під час протистояння з Беркутом у Черкасах отримав чисельні забої.[3] 20 лютого 2019 за заслуги під час Революції Гідності Олег Собченко отримав Орден «За мужність» III ступеня [4]
З початком 2014 Російсько-української війни воював до 2016 у складі одного з підрозділів батальйону Азов який з жовтня 2014 став полком «Азов».[3]
Після повернення після служби в Азові до Корсуня-Шевченківського боровся щоб врятувати річку Рось від забруднення і обміління.[5]
Участь у війні з Росією у 2022-23 роках
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 долучився до 72 омбр ім. Чорних Запорожців оператором-аеророзвідником[3]. На початку березня 2022 року брав участь в битві за Київ: боях у районі Лютіж — Демидів — Козаровичі, в тому числі — за греблю в Козаровичах та за село Мощун[6].
3 травня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олег Собченко отримав Орден «За мужність» II ступеня[7]
Загинув 24 січня 2023 року від отриманих поранень у результаті російського артилерійського обстрілу в м. Вугледар на Донеччині. Похований у м. Корсунь-Шевченківський на Черкащині.
Нагороди
- Орден «За мужність» I ступеня (16 серпня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку[8]
- Орден «За мужність» II ступеня (3 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9]
- Орден «За мужність» IIІ ступеня (20 лютого 2019) — за громадянську мужність, самовіддане відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, виявлені під час Революції Гідності, плідну громадську та волонтерську діяльність[10]
- Нагрудний знак «Учасник АТО»
- Медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату
Примітки
Посилання
- Майданівці, яких убила росія // hromadske. — 2023. — 18 лютого.
- Прощання з Олегом Собченком. Відео. 28.01.2023
Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали
- ↑ 1,0 1,1
https://suspilne.media/483-196-okrug-cerkas-spisok-kandidativ-u-nardepi
- ↑
https://bykvu.com/ua/bukvy/na-viini-zahynuv-oboronets-kyieva-aerorozvidnyk-oleh-sobchenko
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3
https://novynarnia.com/2023/01/24/oleg-sobchenko
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/392019-26082
- ↑
https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3575559-oleg-sobcenko-aerorozvidnik.html
- ↑
https://texty.org.ua/articles/106945/pidryv-hrebli-richky-irpin-yak-rosiyan-zupynyla-voda/
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/2952022-42365
- ↑ Шаблон:УПУ;
- ↑ Шаблон:УПУ;
- ↑ Шаблон:УПУ;