-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Бігус Богдан Дмитрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:35, 13 грудня 2022

Богдан Бігус
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Богда́н Дми́трович Бі́гус (  — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Життєпис

Народився 1991 року у місті Хмельницький, закінчив 9 класів Хмельницького НВК № 4. Захоплювався футболом та риболовлею.

Брав активну участь у Революції Гідності — в складі 27-ї Вінницької Сотні. Відбув всі події на Майдані від початку до кінця. Коли почалася війна, довго не роздумував та вирушив добровольцем на захист Батьківщини — записався до Національної Гвардії України.

14 березня 2014 року вирушив на полігон у Петрівцях, навчався військовій справі під керівництвом генерала Кульчицького. 6 квітня склав присягу та у складі 2-го взводу 1-го окремого резервного батальйону був відправлений спочатку у район Краматорська, а з 2 травня — до Слов'янська, утримував позицію «Рибхоз» (1-й блокпост). Ротація під Слов'янськом тривала з 10 червня 2014-го і до самого переходу міста під контроль України;. Богдан з побратимами перебував між Красним Лиманом та Ямполем. Згодом підписав контракт в ЗСУ; старший солдат, снайпер 8-го полку.

18 липня 2019 року загинув під час вогневого зіткнення з ДРГ, від чисельних осколкових поранень внаслідок підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою» — зі своїм товаришем повертався з завдання. Богдан зазнав множинних осколкових поранень та загинув; побратим перебував у важкому стані.[2]

Похований 21 липня 2019 року у Хмельницькому на Алеї Героїв (міське кладовище Ракове).

Без Богдана лишилися мама, бабуся, дружина та двоє маленьких дітей (молодший син народився у листопаді 2017 року).

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3]
  • Почесний громадянин міста Хмельницького[4]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ