-
Юрдига Олег Степанович: відмінності між версіями
ua>Submajstro |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:59, 8 жовтня 2023
| Олег Юрдига | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Оле́г Степа́нович Юрди́га (24 червня 1976, с. Якторів, Золочівський район, Львівська область, Українська РСР — 10 листопада 2016, с. Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, молодший сержант Збройних Сил України, учасник війни на сході України, командир відділення 24-ї окремої механізованої бригади[1].
Життєпис
Навчався у школі села Словіта, потім у вищому професійному училищі Львова. Військову строкову службу проходив у Хмельницькому, закінчив її у званні молодшого сержанта на посаді командира бойової машини піхоти. Після служби одружився та переїхав жити до Львова.
Любитель спорту, грав за команду рідного села. Опікувався садом батьків дружини.
Працював на заробітках в сфері будівництва, їздив по містах з бригадою.
Навесні 2014 року був призваний до армії, 10 місяців відслужив на Яворівському полігоні інструктором, а потім у складі 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади вирушив на Схід України. Демобілізувався у вересні 2015 року.
У вересні 2016 року прийнятий на військову службу за контрактом (на півроку) та вдруге вирушив на війну після коротких навчань на Яворівському полігоні.
Командир відділення–командир бойової машини 24-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 10 листопада приблизно о 16.00 на бойовому посту в районі села Новозванівка Попаснянського району Луганської області під час мінометного обстрілу внаслідок осколкового поранення. 14 листопада 2016 року тіло було доправлене у рідне село.
Похований в селі Якторів, Золочівський район, Львівська область.
По смерті залишилися дружина та двоє дітей.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
- 7 травня 2017 року на фасаді Словітського НВК, де навчався Олег, йому відкрито меморіальну дошку[3].