-
Войцехівський Євген Вікторович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8) |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 84: | Рядок 84: | ||
[[Категорія:Учасники Євромайдану]] | [[Категорія:Учасники Євромайдану]] | ||
[[Категорія:Померли в Щасті]] | [[Категорія:Померли в Щасті]] | ||
[[Категорія:Люди, на честь яких | [[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]] | ||
Поточна версія на 15:28, 7 жовтня 2023
| Войцехівський Євген Вікторович | |
|---|---|
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Євге́н Ві́кторович Войцехі́вський (Шаблон:Н 16 липня 1979, Кам'янка, УРСР — Шаблон:† 7 липня 2014, Щастя, Україна) — командир підрозділу «Холодний яр», боєць батальйону Айдар. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня.
Життєпис
Народився у місті Кам'янка, згодом сім'я переїхала на проживання до Сміли.
Навчався у гімназії імені Сенатора.
У юнацькому віці був членом Спілки Української Молоді в Україні, яку свого часу очолював його батько — Віктор.
Військова служба:
- в/ч 63148 в Богодухові, з червня 1998 до листопада 1999
- в/ч А3648 в квітні-травні 2000-го; в квітні 2000 року присвоєне звання молодшого сержанта за контрактом.
В різні часи представляв футбольні клуби Сміли (колишній «Локомотив»), Кам'янку та команди Черкащини, в тому числі молодіжне «Дніпро».
Дружина Вероніка родом з Кам'янки, подружжя має 2-х дітей — сини 2006 і 2009 р.н.
Активний учасником Революції Гідності; на фронт пішов добровольцем з Майдану.
У часі війни — командир спецпідрозділу глибокої розвідки «Холодний Яр».
Подробиці загибелі
Під час збору групи розвідки, до котрої входив Євген, близько 5-ї години ранку до комендатури у місті Щастя прибули два авто під українським прапором. За словами прибулих, в багажнику одного з автомобілів знаходився полонений терорист. Його пропустили до середини, інше авто залишилось біля воріт. Прибулі хотіли потрапити у комендатуру нібито для допиту, але «Чех» заборонив, після чого виникла словесна суперечка. Євгеній було зібрався одягнути «розгрузку» та передав свій автомат товаришу, коли прибулі вистрелили в нього з автоматичної зброї. Унаслідок цього отримав три кулі — у живіт, груди і смертельну — в аорту.
Нагороди
26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).[1]
- Почесна відзнака «За заслуги перед Черкащиною» (2014, посмертно)[2]
- Особливе Відзначення «Залізний хрест» (2014, посмертно)[3]
Вшанування пам'яті
7 липня 2016 року у місті Щастя на Луганщині урочисто відкрили меморіальну дошку на честь снайпера добровольчого батальйону «Айдар» Євгена Войцеховського. Вона встановлена на стіні колишньої школи міліції, де загинув боєць[4].
У Смілі існують вулиця та провулок Євгена Войцехівського.
Див. також
- Втрати батальйону «Айдар»
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (липень 2014)