-
Буткевич Максим Олександрович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:08, 9 жовтня 2023
Буткевич Максим Олександрович (*, Київ) — український правозахисник, журналіст, громадський діяч, військовослужбовець.
Початок біографії, освіта
Народився в Києві в інтелігентній родині. З дитинства мріяв бути космонавтом, але лікарі виявили проблеми з серцем[1]. Закінчивши загальноосвітню школу, навчався в Українському гуманітарному ліцеї[2].
Вступив на факультет філософії КНУ ім. Шевченка, який закінчив зі ступенем спеціаліста з філософії (спеціалізація — соціальна філософія та філософія історії)[3]. З 1998 по 1999 Максим працював методистом кафедри культурології та археології Національного університету «Києво-Могилянська Академія»[4].
Під час здобуття освіти закінчив військову кафедру, отримав звання лейтенанта запасу[5].
Згодом навчався в Університеті Сассексу (Брайтон, Велика Британія), де здобув ступінь магістра мистецтв з антропології (спеціалізація — антропологія розвитку і соціальної трансформації)[3].
Журналістська діяльність
Шлях журналіста в кар'єрі Максима розпочався у 1999 році на позиції кореспондента/редактора відділу міжнародної інформації телеканалу СТБ. Потому (2001) він перейшов до відділу міжнародних новин ТСН на телеканалі «1+1»[4].
З 2003 року Буткевич у Великій Британії — працює продюсером/журналістом Української Секції Всесвітньої служби BBC в Лондоні. По закінченні 18-місячного контракту залишився журналістом-фрілансером для місцевих інформаційних веб-сайтів, радіостанцій[4].
2006 року повертається до України, стає журналістом відділу міжнародної інформації ТСН, а наступного року — спеціальним кореспондентом міжнародного відділу «НІС» (телеканал «Інтер»)[4].
Активізм та правозахист
«Працювати у корпораціях, де над тобою ієрархія — цікаво, але мені ближчі мережі, які складаються з невеличких мобільних груп».[1]
Після BBC Буткевич на деякий час залишився в Брайтоні, де навчався в Університеті Сассексу та залучався до анархістського й антиглобалістського середовища[3][1].
У 2008 році[6] Максим Буткевич став співзасновником і співкоординатором неурядової ініціативи «Без кордонів» ГО «Центр „Соціальна дія“», що моніторить ситуацію з правами людини в Центральній Азії та інших регіонах, право на притулок та права біженців в Україні, протидію ксенофобії та расизму[7].
У проєкті «Без кордонів» Максим займався захистом біженців, переселенців і осіб без громадянства, досліджував мову ворожнечі[1].
У 2009—2012 рр. брав участь у роботі Школи професійної журналістики «Нова Україна» (поряд з І. Бекешкіною, Є. Бистрицьким, О. Богуцьким, І. Бураковським, В. В'ятровичем, О. Герасим'юк, Д. Гнапом, Д. Добродомовим, О. Духніч, Т. Качкою, С. Квітом, В. Кіпіані, М. Княжицьким, М. Козюброю, І. Коліушком, В. Куйбідою, А. Куликовим, С. Лещенком, М. Мариновичем, О. Мартиненком, Ю. Мостовою, В. Паніотто, М. Поповичем, І. Семиволосом, В. Сюмар, В. Фесенком, О. Шалайським та ін.)[3] Одночасно проводив тренінги, читав публічні лекції в Києво-Могилянській академії[8][6].
Протягом декількох років працював спеціалістом зі зв'язків з громадськістю в Управлінні Верховного Комісара ООН у справах біженців у регіоні Україна — Молдова — Білорусь[9][6]. Був радником Офісу УВКБ ООН[10][8].
2012 року разом з Тетяною Печончик та Мариною Говорухіною заснував громадську організацію «Центр інформації про права людини» (Центр прав людини ZMINA)[11][12].
2013-го став співзасновником «Громадського Радіо», де працював журналістом і ведучим два роки[9]; під час протестів на Майдані відзначився у громадських правозахисних протестних ініціативах[13][14].
З березня 2014 Буткевич залучений як координатор до «Ресурсного центру допомоги вимушеним переселенцям» — спільного проєкту громадських ініціатив, які опікуються допомогою внутрішньо переміщеним особам, і Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Метою ініціативи була допомога переселенцям з Криму і Донбасу: пов'язувати тих, хто надає житло, і тих, хто його потребує[15], надавати їжу, одяг, ліки, консультації[8].
Також він став активним учасником Комітету солідарності з заручниками Кремля, активно боровся за визволення українських політв'язнів, зокрема Геннадія Афанасьєва, Олега Сенцова, Олександра Кольченка[8].
Був членом Громадської ради при МВС (2008—2010), членом Національного комітету Amnesty International Ukraine (2007—2008), учасником / тренером Національної освітньої програми «Розуміємо права людини»[7]. До того ж модерував покази та події Docudays UA, консультував Альянс громадського здоров'я (Україна)[13].
Війна
На початку широкомасштабного вторгнення Росії Буткевич став до лав захисників України. Він розмістив допис на Фейсбуці такого змісту:
«На жаль, мушу поставити свою діяльність із допомоги біженцям, гуманітарну і правозахисну активність на паузу. Думаю, зі світлини можна зрозуміти, чому […] Бувають часи, коли треба бути готовим захищати те, що важливе — я твердо вірю в це. А решта — після перемоги».[16]
Службу проходив у 210-му спеціальному окремому батальйоні «Берлінго», брав участь у звільненні Київщини[17].
Приблизно 21-24 червня 2022 року[9] командир взводу[5] Буткевич з іншими військовослужбовцями ЗСУ потрапив у полон в районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області. Російські пропагандисти опублікували відео допиту[18]. Згодом Міноборони РФ підтвердило, що Буткевич є військовополоненим і станом на 9 серпня знаходиться на території окупованої Луганщини[19]. Шаблон:Подвійне зображення Його звільненням займаються Об'єднаний центр із пошуку та звільнення полонених та друзі-правозахисники[14][9], він включений до списків на обмін[20].
Не Берлінале-2023 представники української кіноіндустрії закликали міжнародну культурну спільноту вимагати звільнення Максима Буткевича з російського полону[21].
10 березня 2023 Слідчий комітет Росії заявив, що «верховні суди» ЛДНР засудили Буткевича до 13 років позбавлення волі нібито за замах на вбивство двох цивільних осіб[22]. Оприлюднене також відео з його «визнавальними свідченнями»[23].
На відкритті 20-го ювілейного кінофестивалю Docudays UA, що проходив з 2 по 8 червня 2023 року в Києві, закликали звільнити Максима з полону[24].
Нагороди, відзнаки
- Премія «Історія несправедливості» (Шаблон:Lang-en) чеської організації People in Need (2022)[12].
- Згаданий у нобелівській промові голови організації «Центр громадянських свобод» Олександри Матвійчук (2022)[25].
Про Буткевича
«Ми, правозахисники, які багато років використовували право для захисту людей, не маємо жодних правових механізмів, щоб зупинити російські звірства. Тому багато хто із правозахисників були змушені із зброєю в руках захищати те, в що вони вірять. Як мій друг Максим Буткевич, який зараз у російському полоні. Він та інші українські військовополонені, а також усі затримані цивільні мають бути звільнені.»
— Олександра Матвійчук, Центр громадянських свобод[25]
«Максим в цій галузі [права мігрантів та шукачів притулку] є одним з найкращих фахівців.»
— Ангеліна Карякіна, Суспільне[5]
«Неймовірно освічений і неймовірно тонкий, багато всього бачив і знає. З іншого боку, він неймовірно відкритий і простий у спілкуванні, тобто може допомогти, проконсультувати будь-яку людину.»
— Вікторія Лещенко, Docudays UA[5]
«За останні двадцять років Буткевич утвердився як один із найактивніших правозахисників, який бореться проти будь-якої дискримінації та відстоює толерантність.»
— Посольство України у ФРН[26]
«Макс — він філософ. Людина активної громадянської позиції, інтелектуал, який завжди боровся проти несправедливості. Запам'ятався своїми глибокими знаннями музики і нестандартними підходами … Для мене Максим Буткевич уособлює дух Григорія Сковороди.»
— Ірена Таранюк, ВВС Україна[8]
«Максим завжди говорив, що нелегальних людей не буває, нелегальних людей не може бути. Він один з тих, хто найбільше захищав мігрантів в Україні. У цій сфері він є одним з найвпливовіших правозахисників.»
— Андрій Куликов, Громадське[8]
«Анархіст і пацифіст одночасно … нуль невиправданої агресії і 100 % логіки та аргументів, ерудиції і обізнаності.»
— Осман Пашаєв, ATR[8]
«Максим багато років був переконаним антимілітаристом. Це наймирніша людина, яку я знаю.»
— Тетяна Печончик, Центр прав людини ZMINA[9]
Примітки
Посилання
https://uacrisis.org/en/ukraine-in-flames-156- Maksym Butkevych Профіль на LinkedIn
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3
https://zmina.info/articles/pravozahisnik_maksim_butkevich_mi_majemo_spravu_z_brudnimi_rechami_po_suti_jiak_asenizatori_vigribajemo_kanalizacijiu_krajini-2/
- ↑
https://kyivcity.gov.ua/news/ukranskomu_gumanitarnomu_litseyu__25_rokiv/
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3
http://mediaschool.org.ua/index.php?mid=4
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3
https://genderz.org.ua/trening-rasizm-ta-ksenofobiya-v-ukrayinskomu-suspilstvi/
- ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3
https://suspilne.media/260994-nas-obovazok-vitagti-jogo-z-polonu-ridni-i-kolegi-pro-pravozahisnika-maksima-butkevica/
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Maksym Butkevych LinkedIn
- ↑ 7,0 7,1
https://kiev.vgorode.ua/event/lektsyy_master_klassy/169924-trenynh-natsyonalnye-menshynstva-y-bezhentsy-v-ukraynskykh-medya-preodolenye-stereotypov-y-usylenyia-tolerantnosty
- ↑ 8,0 8,1 8,2 8,3 8,4 8,5 8,6
https://www.bbc.com/ukrainian/features-62168042
- ↑ 9,0 9,1 9,2 9,3 9,4
https://ua.krymr.com/a/maksym-butkevych-pravozakhysnyk-viyskovyi-viyna/31950778.html
- ↑ https://photo.unian.ua/photo/323397-maksim-butkevich
- ↑ https://opendatabot.ua/c/38405259
- ↑ 12,0 12,1
https://zmina.ua/event/polonenyj-pravozahysnyk-maksym-butkevych-otrymav-chesku-premiyu-istoriyi-nespravedlyvosti/
- ↑ 13,0 13,1
https://docuspace.org/project/tte--tte--natalya-gumenyuk--maksim-butkevich/
- ↑ 14,0 14,1
https://babel.ua/news/80468-zasnovnik-gromadskogo-radio-maksim-butkevich-potrapiv-u-polon-rosiyan
- ↑
https://detector.media/intervyu/article/159995/2014-11-18-pravozashchytnyk-maksym-butkevych-o-tumane-voyny-y-narastayushchey-dyskrymynatsyy-pereselentsev-s-donbassa/
- ↑
https://detector.media/infospace/article/197236/2022-03-06-pravozakhysnyk-maksym-butkevych-pishov-zakhyshchaty-ukrainu/
- ↑
https://www.facenews.ua/articles/2022/338440/
- ↑ https://t.me/rian_ru/168569
- ↑
https://24tv.ua/maksim-butkevich-rosiyi-ziznalisya-de-perebuvaye-pravozahisnik_n2142781
- ↑
https://suspilne.media/409980-polonenogo-pravozahisnika-maksima-butkevica-zasudili-do-13-rokiv-za-voenni-zlocini/
- ↑
https://life.pravda.com.ua/culture/2023/02/23/253011/
- ↑
https://www.rbc.ua/rus/news/ukrayinskogo-pravozahisnika-butkevicha-sud-1678449984.html
- ↑ Шаблон:YouTube архів
- ↑
https://hromadske.radio/news/2023/06/02/na-vidkrytti-festyvaliu-docudays-ua-zaklykaly-zvilnyty-z-polonu-pravozakhysnyka-maksyma-butkevycha
- ↑ 25,0 25,1
https://www.nobelprize.org/prizes/peace/2022/center-for-civil-liberties/lecture/
- ↑ Ukrainische Botschaft in Berlin / Посольство України у ФРН. 14 липня 2022 Facebook