-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дудченко Олександр Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>TohaomgBot
м (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:46, 13 грудня 2022

Олександр Дудченко
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Олекса́ндрович Ду́дченко (23 березня 1988, Бориспіль, Київська область — 19 липня 2014, Маринівка, Шахтарський район, Донецька область) — український військовик, старший солдат 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Лицар ордену «За мужність».

Життєпис

Олександр Дудченко народився 23 березня 1988 року в місті Бориспіль. Закінчив НВК «Гімназія «Перспектива» у Борисполі. Відслужив строкову службу, повернувся до Борисполя, працював. Учасник «Євромайдану». Пішов на фронт добровольцем.

Обставини загибелі

Зник безвісти 19 липня 2014 року поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Рятуючись від обстрілу, четверо хлопців зіскочили з БМП, двох з них знайшли пораненими, про Олександра Дудченка та Олександра Дзеха нічого не відомо. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. Станом на вересень 2014 була інформація, що Дудченко перебуває у полоні. Поховання виявлене на території, що контролюється терористами, завдяки діяльності управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, у квітні 2017 року. Упізнаний за експертизою ДНК.

1 липня 2017 року похований на Алеї Слави Рогозівського цвинтаря міста Бориспіль[1][2][3][4]. Залишилися батьки та сестра[5].

Нагороди

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ