-
Віхтюк Іван Васильович: відмінності між версіями
ua>Олюсь мНемає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:08, 9 жовтня 2023
| Віхтюк Іван Васильович | |
|---|---|
 КапітанШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Іва́н Васи́льович Віхтюк ( — Шаблон:ДС) — Капітан 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народився 4 грудня 1979 року в селі Юрченки Летичівського району.
Навчався до 9 класу в Юрченківській школі, 10-11 класи закінчував у Летичівській школі №2. Закінчив Подільську державну аграрно-технічну академію (нині Подільський державний аграрно-технічний університет). За фахом – зоотехнік. Під час навчання здобув на військовій кафедрі звання офіцера запасу.
Трудову діяльність розпочав у селі Голосків Летичівського району, де працював зоотехніком. Там зустрів свою долю й одружився. Молодята жили у місті Хмельницькому. Іван працював на фірмі "Голосієво" менеджером з продажу товару.
У серпні 2014 року був призваний до лав Збройних сил України. Після навчання в місті Яворів Львівської області був направлений до Білоцерківської частини, а звідти майже одразу, направлений в зону АТО. Своїм рідним і дружині Іван не говорив, де знаходиться насправді. Дружина здогадалася про це, коли під час телефонної розмови було чути постріли. На її пряме питання: "Стріляє БТР чи танк?", чоловік відповів "Танк!".
Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 72-ї окремої механізованої бригади.
Помер 29 серпня 2015 року від осколкових поранень та сильних опіків, отриманих напередодні внаслідок обстрілу з танку біля села Гранітне (Волноваський район) Донецької області. Під час того обстрілу загинув прапорщик Віталій Олійник.
Залишилися дружина та двоє дітей, 10 річний син і 4-річна донька.
Похований в м. Хмельницький, кладовище Ракове, Алея Слави.
Нагороди та вшанування
- 12 жовтня 2015 року встановлено меморіальну дошку на фасаді Летичівського НВК № 2[1].
- Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[2][3].
- Рішенням п'ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 року нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)[4].
- Рішенням дев'ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького»[5].
Примітки
Джерела
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюyeне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюpresident1не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюpresident2не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkhm1не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkhm2не вказано текст