-
Жила В'ячеслав Миколайович (військовик): відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8) |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
}} | }} | ||
{{Однофамільці|Жила}} | {{Однофамільці|Жила}} | ||
{{тезки|Жила В'ячеслав Миколайович}} | |||
'''В'ячесла́в Микола́йович Жи́ла''' ({{нар}} {{ДН|12|6|1975}} — {{пом}} {{ДС|23|12|2014}}) — солдат [[Збройні сили України|Збройних сил України]], учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]]. | '''В'ячесла́в Микола́йович Жи́ла''' ({{нар}} {{ДН|12|6|1975}} — {{пом}} {{ДС|23|12|2014}}) — солдат [[Збройні сили України|Збройних сил України]], учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]]. | ||
Поточна версія на 08:56, 16 жовтня 2023
| Жила В'ячеслав Миколайович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Шаблон:Тезки В'ячесла́в Микола́йович Жи́ла ( — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Брав активну участь у подіях Революції Гідності. Повернувшись до Харкова, долучився до Самооборони, брав участь у захисті від нападів проросійських сил мирних акцій, звільненні будівлі Харківської ОДА. Один із перших волонтерів, допомагав українським захисникам.
У липні 2014 року добровольцем пішов на фронт, розвідник-підривник штурмового загону «Купол» батальйону спецпризначення «Донбас».
Брав участь у боях за Іловайськ. Подав документи у 131-й розвідувальний батальйон, але не встиг оформитися.
Загинув 23 грудня 2014-го під час виконання бойового завдання в тилу терористів. Група розвідки числом три бійці потрапила у засідку в місцевості між Маріуполем та окупованим росіянами Новоазовськом — поблизу села Павлопіль. Тоді загинули В'ячеслав Жила, Юрій Гринько та Ігор Глєбов. У Книзі пам'яті зазначається місцем смерті Донецьк. Російська пропаганда використала документи загиблих вояків, видавши їх за ДРГ, що їздила по Донецьку з мінометом та обстрілювала позиції українських військовиків задля провокації. Також на російському телебаченні демонстрували тіла загиблих біля підбитої та згорілої легківки.
Два роки вважався зниклим безвісти. Наприкінці 2016 року тіло В'ячеслава передали з окупованого Донецька в місто Дніпро.
Ідентифікований за експертизою ДНК, 23 грудня 2016 року похований у Харкові на Алеї Славі Безлюдівського кладовища № 18.
Лишилися дружина й син 2006 р.н. Мама померла, не дочекавшись повернення сина.
Дружина В'ячеслава Тетяна долучилася до медиків-волонтерів, дещо пізніше стала фронтовим медиком, 92-га ОМБр.
Нагороди та вшанування
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 23 грудня[1][2].