-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Оловаренко Олександр Віталійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.3)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:14, 9 жовтня 2023

Олександр Оловаренко
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Віта́лійович Олова́ренко — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

З життєпису

За освітою юрист. Понад 20 років працював в міліції. У часі війни — доброволець[1]. Учасник боїв за Іловайськ — 8-ма окрема автомобільна санітарна рота, водій-санітар[2][3]. З оточення вивозили померлих та поранених[4].

9 листопада 2014-го Антон Ляхов та Олександр Оловаренко прибули до базового табору 1-ї БТГр та добровільно зголосилися виконати завдання щодо евакуації одного пораненого та одного загиблого військовика з ротного опорного пункту «Аеропорт». Терористи висунули ризиковані умови — щодо зовнішнього вигляду транспортного засобу для евакуації: санітарний автомобіль УАЗ-2206 повинен бути з відкритими та зафіксованими боковими і задніми дверима, а екіпаж — без зброї. Військові медики без прикриття броньованої бойової техніки заїхали на територію РОП «Аеропорт» та здійснили евакуацію двох вояків 79-ї бригади. Незважаючи на домовленості з представниками терористів, санітарний екіпаж був обстріляний зі стрілецької зброї та гранатометів. Військовим медикам вдалося уникнути прямого потрапляння в автомобіль. Пораненому військовослужбовцю було надано медичну допомогу та його евакуйовано, вдалося доставити й тіло загиблого військовика.

18 листопада 2014 року при наданні медичної допомоги пораненим при мінометному обстрілі та подальшій евакуації, Ляхов і Оловаренко одночасно рятували 9 поранених військовослужбовців 1-ї БТГр, після чого вивезли їх із зони обстрілу до базового табору на автомобілі, звідти — у Димитрівську лікарню.

Пережив у січні 2015-го в ДАПі газову атаку терористів.

В мирному житті виконує замовлення з будівництва промислових об'єктів.

Займається волонтерством.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 625/2019 від 23 серпня 2019 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня[5]

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ