-
Гарчу Олег Дем'янович: відмінності між версіями
ua>BunykBot м (Виправлена суміш розкладок) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:30, 9 жовтня 2023
Гарчу Олег Дем'янович | |
---|---|
Шаблон:РангМВС | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:External media Оле́г Дем'я́нович Гарчу (22 серпня 1966) — український військовик i правоохоронець. Начальник Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України, генерал-майор внутрішньої служби Міністерства внутрішніх справ України.
Освіта
- Ленінградське вище військово-політичне училище (1987)
- Національна академія Державної прикордонної служби (1999)
Службова кар'єра
- Станом на 2008–2011 — командир бригади спеціального призначення «Барс» Внутрішніх військ України, полковник [1][2];
- Станом на серпень 2011 року — начальник штабу Південного ТРК Внутрішніх військ, полковник ;
- Станом на листопад 2011 року — начальник Управління Державної пенітенціарної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, полковник внутрішньої служби;
- Станом на 2012 рік — генерал-майор внутрішньої служби[3];
- Станом на 2014 рік — начальник Управління з бойової підготовки Головного управління Національної гвардії України, генерал-майор.
- станом на травень 2020 року - начальник Київського територіального управління Національної гвардії України
- станом на листопад 2021 року - начальник Північного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України
Окупація Криму російськими військами (2014)
3 березня, у Сімферополі натовп вимагав у начальника управління пенітенціарної служби генерал-майора Гарчу скласти нову «кримську присягу» або написати рапорт про відставку; Гарчу відмовився підкорятися представникам «голови Ради міністрів» АРК Сергія Аксьонова[4][5].
Участь у АТО
Замістив загиблого генерала Кульчицького на посту начальника Управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України[6][7].
Сімейний стан
Одружений, виховує двох дочок.
Нагороди та відзнаки
Серед державних нагород і відомчих заохочувальних відзнак:
- 1990 рік — одержав відомчу відзнаку МВС України, медаль «За відзнаку в службі» II ступеня[8].
- 24 березня 2009 року — за вагомий особистий внесок у зміцнення законності та правопорядку, зразкове виконання військового і службового обов'язку щодо захисту конституційних прав і свобод громадян — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня[9].
- 25 березня 2011 року — одержав відомчу відзнаку МВС України, «Хрест Слави»[10].
Примітки
Посилання
- З батальйоном оперативного призначення проведено тактичні навчання
- Олег Гарчу: Колонія та СІЗО-це не дитячий садок
- Шаблон:Youtube
- ↑
http://gazeta.ua/ru/articles/ukraine-newspaper/_vospitanniki-internata-strelyali-iz-armejskogo-oruzhiya/250282?mobile=true
- ↑
http://www.ratnik.gov.ua/?action=article&id=411
- ↑
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/516/2012
- ↑
http://galinfo.com.ua/news/155765.html
- ↑
http://ukr.lb.ua/news/2014/03/06/258454_krimu_aktivizirovalis_rossiyskie.html
- ↑ З батальйоном оперативного призначення проведено тактичні навчання
- ↑
http://www.ratnik.gov.ua/?action=article&id=1430
- ↑
http://vesti-ukr.com/krym/31592-krymskie-chinovniki-v-god-loshadi-popytajutsja-ostatsja-v-sedle
- ↑
http://www.president.gov.ua//ru/documents/9101.html
- ↑
http://www.ratnik.gov.ua/?action=article&id=375