-
Костюк Віталій Валерійович: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 5; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6) |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
| (Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
Мама родом із Нової Могильниці, батько — зі Львівщини. Першу чверть першого класу провчився в Новій Могильниці, потім із родиною виїхав у [[Тюмень]], де закінчив восьмирічку. Коли захворіла мати, сім'я повернулася знову у Могильницю. Десятирічку закінчував у [[Теребовля|Теребовлі]], вчився в середній школі № 1. | Народився 1976 року в селі Нова Могильниця (Теребовлянський район, Тернопільська область). Мама родом із Нової Могильниці, батько — зі Львівщини. Першу чверть першого класу провчився в Новій Могильниці, потім із родиною виїхав у [[Тюмень]], де закінчив восьмирічку. Коли захворіла мати, сім'я повернулася знову у Могильницю. Десятирічку закінчував у [[Теребовля|Теребовлі]], вчився в середній школі № 1. 1990 року померла мама. | ||
Здобув спеціальність водія, після армії повернувся в Могильницю. Їздив на заробітки в [[Одеса|Одесу]], [[Москва|Москву]]. Із сім'єю двоюрідної сестри переїхав до Одеси, де одружився, але родинне життя не склалося. Деякий час жив у маминої родини в селі [[Дзензелівка|Дзензелівці]] Маньківського району Черкаської області, займався ремонтами. | 1993 року здобув спеціальність зварювальника, був призваний на строкову військову службу. Здобув спеціальність водія, після армії повернувся в Могильницю. Спробував зайнятися підприємництвом, відкрив кіоск у рідному селі. Їздив на заробітки в [[Одеса|Одесу]], [[Москва|Москву]]. Із сім'єю двоюрідної сестри переїхав до Одеси, де одружився, але родинне життя не склалося. Деякий час жив у маминої родини в селі [[Дзензелівка|Дзензелівці]] Маньківського району Черкаської області, займався ремонтами. | ||
Під час [[Євромайдан|Революції Гідності]] два місяці пробув на Майдані. Пішов на фронт добровольцем, служив у лавах 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас», в/ч 3027 Національної гвардії України. Кулеметник 5-го відділення 1-го взводу 1-ї роти спеціального призначення. | Під час [[Євромайдан|Революції Гідності]] два місяці пробув на Майдані. Пішов на фронт добровольцем, служив у лавах 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас», в/ч 3027 Національної гвардії України. Кулеметник 5-го відділення 1-го взводу 1-ї роти спеціального призначення. | ||
Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення [[Іловайськ]]а ([[Донецька область]]). Поховали Віталія Костюка у селі [[Дзензелівка]] на Черкащині, проводжали в останню путь всім селом. | Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення [[Іловайськ]]а ([[Донецька область]]). | ||
Поховали Віталія Костюка 22 серпня 2014 року з військовими почестями у селі [[Дзензелівка]] на Черкащині, проводжали в останню путь всім селом. Його 88-річна бабуся померла восени 2014-го. | |||
== Нагороди та вшанування == | == Нагороди та вшанування == | ||
* за особисту [[мужність]] і [[героїзм]], виявлені у захисті державного [[суверенітет]]у та територіальної цілісності України, вірність військовій [[присяга|присязі]] під час [[Війна на сході України|російсько-української війни]] нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014, посмертно).<ref>{{УПУ|892/2014|27 листопада 2014|Про відзначення державними нагородами України|http://www.president.gov.ua/documents/8922014-18045}}</ref> | * за особисту [[мужність]] і [[героїзм]], виявлені у захисті державного [[суверенітет]]у та територіальної цілісності України, вірність військовій [[присяга|присязі]] під час [[Війна на сході України|російсько-української війни]] нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014, посмертно).<ref>{{УПУ|892/2014|27 листопада 2014|Про відзначення державними нагородами України|http://www.president.gov.ua/documents/8922014-18045}}</ref> | ||
* на будівлі Дзендзелівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку Віталію Костюку | * на будівлі Дзендзелівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку Віталію Костюку | ||
* Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 6. | |||
* Вшановується 18 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії<ref> | |||
[https://www.youtube.com/watch?v=JaByfmoKVPM 13 разів пролунав Дзвін Пам'яті 18 серпня 2020 року]</ref> | |||
== Див. також == | == Див. також == | ||
| Рядок 48: | Рядок 53: | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | |||
* На сайті Національної гвардії та в Указі Президента про нагородження вказано ''Володимирович''. | * На сайті Національної гвардії та в Указі Президента про нагородження вказано ''Володимирович''. | ||
== Джерела == | == Джерела == | ||
| Рядок 65: | Рядок 70: | ||
* [http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/pid-ilovajs-kom-zaghinuv-urodzhenec-ternopil-shini-10411881.html Під Іловайськом загинув уродженець Тернопільщини] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140821164114/http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/pid-ilovajs-kom-zaghinuv-urodzhenec-ternopil-shini-10411881.html |date=21 серпня 2014 }} // 20 хвилин (Тернопіль). 2014. — 21 серпня. | * [http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/pid-ilovajs-kom-zaghinuv-urodzhenec-ternopil-shini-10411881.html Під Іловайськом загинув уродженець Тернопільщини] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140821164114/http://te.20minut.ua/kriza-v-ukrayini/pid-ilovajs-kom-zaghinuv-urodzhenec-ternopil-shini-10411881.html |date=21 серпня 2014 }} // 20 хвилин (Тернопіль). 2014. — 21 серпня. | ||
* [http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-5.html Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (Іловайський котел, серпень 2014 року). Частина 5.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150721110818/http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-5.html |date=21 липня 2015 }} // Літопис запорізької міліції. — 2014. — 31 грудня. | * [http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-5.html Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (Іловайський котел, серпень 2014 року). Частина 5.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150721110818/http://www.veteranovd.zp.ua/2014/09/2014-5.html |date=21 липня 2015 }} // Літопис запорізької міліції. — 2014. — 31 грудня. | ||
* [https://irp.te.ua/kostyuk-vitalij-valerijovy-ch/ Тернопільщина. Костюк Віталій Валерійович.] | |||
{{Учасники РУВ|загинув=так}} | {{Учасники РУВ|загинув=так}} | ||
{{ukr-mil-bio-stub}} | {{ukr-mil-bio-stub}} | ||
Поточна версія на 21:31, 8 жовтня 2023
| Віталій Валерійович Костюк | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Otherpersons Віта́лій Вале́рійович Костю́к (25 січня 1976, с. Нова Могильниця Тернопільської області — 19 серпня 2014, м. Іловайськ Донецької області) — український військовик, солдат резерву, боєць батальйону спеціального призначення «Донбас» Національної гвардії України. Позивний «Улибка».
Життєпис
Народився 1976 року в селі Нова Могильниця (Теребовлянський район, Тернопільська область). Мама родом із Нової Могильниці, батько — зі Львівщини. Першу чверть першого класу провчився в Новій Могильниці, потім із родиною виїхав у Тюмень, де закінчив восьмирічку. Коли захворіла мати, сім'я повернулася знову у Могильницю. Десятирічку закінчував у Теребовлі, вчився в середній школі № 1. 1990 року померла мама.
1993 року здобув спеціальність зварювальника, був призваний на строкову військову службу. Здобув спеціальність водія, після армії повернувся в Могильницю. Спробував зайнятися підприємництвом, відкрив кіоск у рідному селі. Їздив на заробітки в Одесу, Москву. Із сім'єю двоюрідної сестри переїхав до Одеси, де одружився, але родинне життя не склалося. Деякий час жив у маминої родини в селі Дзензелівці Маньківського району Черкаської області, займався ремонтами.
Під час Революції Гідності два місяці пробув на Майдані. Пішов на фронт добровольцем, служив у лавах 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас», в/ч 3027 Національної гвардії України. Кулеметник 5-го відділення 1-го взводу 1-ї роти спеціального призначення.
Загинув 19 серпня 2014 у бою під час звільнення Іловайська (Донецька область).
Поховали Віталія Костюка 22 серпня 2014 року з військовими почестями у селі Дзензелівка на Черкащині, проводжали в останню путь всім селом. Його 88-річна бабуся померла восени 2014-го.
Нагороди та вшанування
- за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (27.11.2014, посмертно).[1]
- на будівлі Дзендзелівської ЗОШ відкрито меморіальну дошку Віталію Костюку
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 2, місце 6.
- Вшановується 18 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
Див. також
- Список тернопільців, які загинули в російсько-українській війні (з 2014)
- Втрати батальйону «Донбас»
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (1 серпня — 23 серпня 2014)
Примітки
- На сайті Національної гвардії та в Указі Президента про нагородження вказано Володимирович.
Джерела
- Якушко, О. Син двох земель / О. Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 69 (27 серп.). — С. 4 — (АТО й тернополяни).
- Не встиг донести посмішку додому: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
Посилання
- Костюк Віталій Валерійович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Віталій Костюк // Nekropole.
- У зоні АТО загинув ще один уродженець Тернопільщини — Віталій Костюк // Погляд. — 2014. — 20 серпня.
- В бою за Іловайськ героїчно загинув уродженець Тернопільщини // За Збручем. — 2014 — 21 серпня.
- Під Іловайськом загинув уродженець Тернопільщини // 20 хвилин (Тернопіль). 2014. — 21 серпня.
- Втрати патріотичних сил внаслідок російського вторгнення в Україну (Іловайський котел, серпень 2014 року). Частина 5. // Літопис запорізької міліції. — 2014. — 31 грудня.
- Тернопільщина. Костюк Віталій Валерійович.