-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Делятицький Дмитро Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Олександр Гаркуша
(Додання посилання)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 23:32, 9 жовтня 2023

Дмитро Делятицький
Делятицький Дмитро Євгенович
Погон генерал-майора ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-майорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Дмитро́ Євге́нович Деляти́цький (14 серпня 1976, Хабаровськ, РРФСР) — український військовик, генерал-майор Військово-Морських Сил ЗС України, начальник Військової академії (м. Одеса). Повний кавалер ордена Богдана Хмельницького.

Командир 36-ї окремої бригади морської піхоти (2015—2018), 1-го окремого батальйону морської піхоти (2012—2014), заступник командувача Морської піхоти Військово-морських сил Збройних сил України (з 2018).

Життєпис

У 1997 році закінчив загальновійськовий факультет Одеського інституту сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування танкових підрозділів» (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»). Після закінчення навчання обіймав посаду командира взводу 1019-го окремого механізованого батальйону 127-ї механізованої бригади. З 1999 по 2004 був командиром роти цього ж батальйону. З 2004 по 2005 рік — командир роти 127-го окремого механізованого батальйону військ берегової оборони у Феодосії (частина А-0289, розформована).

З 2005 по 2007 рік служив офіцером Відділу управління особового складу командування ВМС, після чого протягом двох років був заступником командира 1-го окремого батальйону морської піхоти. З 2009 по 2012 рік — начальник штабу, перший заступник 81-го окремого батальйону логістики. З січня по серпень 2012 року — командир цього ж батальйону.

16 серпня 2012 року прийняв командування 1-м окремим батальйоном морської піхоти.

На початку березня 2014 року під час українсько-російського конфлікту в АР Крим в/ч А2272 1-го окремого батальйону морської піхоти була заблокована російськими військовими, що вимагали здати зброю та боєприпаси. Українські військові відмовилися виконати ці вимоги[1], а командир батальйону Дмитро Делятицький у інтерв'ю каналу «Кремль.tv» повідомив, що він та усі його підлеглі лишаються вірними присязі народу України, а він особисто виступає за єдину та неподільну державу.

Під час зіткнення з російськими окупаційними силами отримав переломи ребер, після чого потрапив у полон, утримувався в одиночній камері. Наприкінці березня 2014 був звільнений з полону[2].

У 2015 році Делятицький став командувачем 36-ї окремої бригади морської піхоти, сформованої із залишків 36-ї бригади берегової оборони, 1-го і 501-го батальйонів морської піхоти.[3]

У 2018 році був призначений начальником штабу – заступником командувача морської піхоти України.

20 травня 2023 генерал Делятицький був призначений начальником Військової академії в Одесі.

Звання

Відзнаки та нагороди

  • Орден Богдана Хмельницького I ступеня (24 травня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8]
  • Орден Богдана Хмельницького II ступеня (26 березня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9]
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (17 травня 2019) — за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у  відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність[5]
  • Орден Данила Галицького (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[4]
  • Медаль «10 років Збройним Силам України»
  • Медаль «За сумлінну службу» II ст.
  • Медаль «За сумлінну службу» III ст.
  • Пам'ятна медаль «90 років Військово-морському прапору України»

Див. також

Примітки

Посилання

http://zvitiaga.org/catalog/award/komandiri
https://www.youtube.com/watch?v=tUtrDTC6ruo
https://www.youtube.com/watch?v=4fHhUM5EqIY

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Учасники РУВ