-
Дзерин Михайло Федорович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 23:32, 9 жовтня 2023
| Михайло Дзерин Дзерин Михайло Федорович | |
|---|---|
 МайорШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Михайло Федорович Дзерин — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.
Життєпис
Михайло Дзерин після закінчення 9 класів загальноосвітньої школи І—III ступенів навчався у Львівському військовому ліцеї. Потім у серпні 2013 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного у Львові[1].
З початком війни на сході України лейтенант Михайло Дзерин з весни 2014 року бра участь у бойових діях у складі 72-гої окремої механізованої бригади. Неподалік державного кордону в Луганській області він потрапив в оточення, став свідком виходу розбитих колон з-під Іловайська. Повернувшись ненадовго додому — знову на фронт. У районі Старогнатівки, перед Новою Ласпою одержав наказ ставити блокпости. Але наступного дня — нове завдання: займати оборону в селі Стила. Разом з співслуживцями не встиг дійти до Петрівського, де довідався, що в Стилі — противник. Це врятувало від нового оточення. Ще й особисто врятував кинутий українським екіпажем танк під Волновахою. Відступивши з 12 вересня 2014 року півтора року керував 9-ю ротою 72-гої окремої механізованої бригади[2] на 2-кілометровій лінії розмежування. Керував лівим флангом у бою під Білокам'янкою. Після відпустки був призначений на посаду заступника командира батальйону 3-го батальйону[3].
З січня 2017 року неподалік від окупованої Ясинуватої двічі по пів року виконував обов'язки командира батальйону, заводив батальйон на Світлодарську дугу. 2018 року знову підписав контракт на 5 років[3]. Станом на серпень 2021 року майор Михайло Дзерин — комбат 2-го батальйону 72-ї бригади[4]. Одружений, має сина.
Нагороди
- Орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
Джерела
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюЯк офіцера мене сформувалане вказано текст - ↑
http://pivnich.org.ua/1156-vshanuvannya-poleglih-geroyiv-dva-andryi-orel-maugl-geroyi-ukrayini-z-72-ombr.html
- ↑ 3,0 3,1
https://censor.net/ru/resonance/3283445/komandir_batalyionu_mihayilo_dzerin_koli_mi_zrozumli_scho_otochen_trivaliyi_chas_trimalisya_tomu_scho
- ↑
https://litgazeta.com.ua/news/istorii-spravzhnikh-u-kholodnomu-iaru-nahorodyly-narodnykh-heroiv-i-prezentuvaly-knyhu-khrestomatiiu-vijny/