-

Сьогодні 24 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Колейник Семен Андрійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:03, 10 жовтня 2023

Семен Андрійович Колейник
UA-OF5-COL-GSB-H(2015).png ПолковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Коле́йник Семе́н Андрі́йович (Шаблон:Н 1983, Вознесенськ, Миколаївська область, Українська РСР) — український військовослужбовець, десантник, підполковник Збройних сил України, екс-командир батальйону «Фенікс». Позивний «Браво».

Бойовий шлях

Закінчив аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ, після чого проходив службу у Миколаївській 79-ій окремій аеромобільній бригаді.

У червні—липні 2014 року, під час російсько-української війни, будучи заступником командира 2-го батальйону 79-ї ОАеМБр, командував обороною висоти біля прикордонного селища Маринівка поблизу переправи через річку Міус (сектор «Д») та здійснював прикриття українських військ, які заглибились у сектор «Д» до пропускного пункту Ізварине та відсікли сепаратистів від кордону. Після невдалих спроб штурму висоти терористичні угрупування були підтримані вогнем безпосередньо з території Росії[1]. З 16 липня, після взяття Маринівки терористами, висота постійно обстрілювалась, в тому числі — з території Росії. В окремі дні обстріли тривали понад 19 годин. Маючи серйозні втрати серед особового складу, без наказу командування та за інформаційної підтримки волонтера Юрія Бірюкова вивів у тил 75 поранених десантників своєї бригади. Не зважаючи на контузію, залишився на зайнятій висоті для прикриття евакуації[2].

У середині серпня 2014 року розпочав формування добровольчого десантно-штурмового батальйону «Фенікс» 79-ї оаембр[3].

Того ж року вступив до Національного університету оборони України[4].

Нагороди та звання

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ст. (21 серпня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[5].

Нагороджений недержавною відзнакою орденом «Народний Герой України» (8 травня 2016).

Почесний громадянин міста Вознесенська, за заслуги перед українським народом нагороджений знаком «За заслуги перед містом», (рішення Вознесенської міськради № 1 від 21 квітня 2017)[6].

Примітки

Шаблон:Учасники РУВ