-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Онікієнко Олег Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 25: Рядок 25:
| інше                =
| інше                =
}}
}}
{{однофамільці|Онікієнко}}
'''Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко''' ({{ДН|28|3|1970}}, м. [[Київ]], [[Українська РСР]] — {{ДС|15|8|2014}}, с. [[Малоіванівка]], [[Перевальський район]], [[Луганська область]], [[Україна]]) — старший солдат [[Збройні сили України|Збройних сил України]], учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]], позивний ''«Корсар»''.
'''Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко''' ({{ДН|28|3|1970}}, м. [[Київ]], [[Українська РСР]] — {{ДС|15|8|2014}}, с. [[Малоіванівка]], [[Перевальський район]], [[Луганська область]], [[Україна]]) — старший солдат [[Збройні сили України|Збройних сил України]], учасник [[Війна на сході України|російсько-української війни]], позивний ''«Корсар»''.


Рядок 30: Рядок 31:


== Життєпис ==
== Життєпис ==
У радянські часи Олегу довелося пройти [[Війна в Афганістані (1979—1989)|війну в Афганістані]], конфлікт в [[Нагірний Карабах|Нагорному Карабасі]], а також дві ротації у [[Сьєрра-Леоне]]. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті [[Бровари]] під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки&nbsp;— начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у [https://www.youtube.com/watch?v=Xx1JJLcgO18 фільмі «Точка рока»]<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=734701626567994&set=a.279162148788613.63679.100000844917029 15 серпня мені повідомили, що наш друг Олег Онікієнко загинув в АТО]{{ref-ru}}</ref>.
Народився 1970 року в місті Київ. У радянські часи Олегу довелося пройти [[Війна в Афганістані (1979—1989)|війну в Афганістані]], конфлікт в [[Нагірний Карабах|Нагорному Карабасі]], а також дві ротації у [[Сьєрра-Леоне]]. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті [[Бровари]] під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки&nbsp;— начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у [https://www.youtube.com/watch?v=Xx1JJLcgO18 фільмі «Точка рока»]<ref>[https://www.facebook.com/photo.php?fbid=734701626567994&set=a.279162148788613.63679.100000844917029 15 серпня мені повідомили, що наш друг Олег Онікієнко загинув в АТО]{{ref-ru}}</ref>.


Під час [[Революція гідності|Революції Гідності]] координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости.
Під час [[Революція гідності|Революції Гідності]] координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости.
Рядок 50: Рядок 51:


== Вшанування ==
== Вшанування ==
25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на [[Вулиця Олега Онікієнка|вулицю Олега Онікієнка]].
* 25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на [[Вулиця Олега Онікієнка|вулицю Олега Онікієнка]].
 
* 23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку №&nbsp;75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку<ref>[https://brovary.net.ua/reportazhi/zagyblomu-bijtsyu-olegovi-onikiyenku-vidkryly-memorialnu-doshku/ Загиблому бійцю Олегові Онікієнку відкрили меморіальну дошку] // «Трибуна Бровари», 23 червня 2018</ref><ref>[https://atbrovary.org/article/4247 У Броварах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Онікієнка, який загинув в АТО] // «At Brovary», 23 червня 2018</ref>.
23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку №&nbsp;75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку<ref>[https://brovary.net.ua/reportazhi/zagyblomu-bijtsyu-olegovi-onikiyenku-vidkryly-memorialnu-doshku/ Загиблому бійцю Олегові Онікієнку відкрили меморіальну дошку] // «Трибуна Бровари», 23 червня 2018</ref><ref>[https://atbrovary.org/article/4247 У Броварах відкрили меморіальну дошку на честь Олега Онікієнка, який загинув в АТО] // «At Brovary», 23 червня 2018</ref>.
* 26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку<ref>[https://atbrovary.org/article/4257/У%20столиці%20відкрили%20меморіальну%20дошку%20загиблому%20бійцеві%20АТО%20з%20Броварів%20Олегу%20Онікієнку У столиці відкрили меморіальну дошку загиблому бійцеві АТО з Броварів Олегу Онікієнку]. АТБровари. 26.06.2018</ref>.
 
* Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 37.
26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку<ref>[https://atbrovary.org/article/4257/У%20столиці%20відкрили%20меморіальну%20дошку%20загиблому%20бійцеві%20АТО%20з%20Броварів%20Олегу%20Онікієнку У столиці відкрили меморіальну дошку загиблому бійцеві АТО з Броварів Олегу Онікієнку]. АТБровари. 26.06.2018</ref>.
* Вшановується 15 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії<ref>[https://www.mil.gov.ua/special/news.html?article=59236 Дзвін Пам'яті пролунав 4 рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників]</ref>.


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 73: Рядок 74:
[[Категорія:Поховані на Лісовому кладовищі Києва]]
[[Категорія:Поховані на Лісовому кладовищі Києва]]
[[Категорія:Персоналії:Бровари]]
[[Категорія:Персоналії:Бровари]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці]]
[[Категорія:Люди, на честь яких названо вулиці]]

Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023

Олег Олександрович Онікієнко
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Оле́г Олекса́ндрович Онікіє́нко (, м. Київ, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Малоіванівка, Перевальський район, Луганська область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Корсар».

Снайпер-розвідник, 11-й батальйон територіальної оборони «Київська Русь». Загинув у бою під Дебальцевим.

Життєпис

Народився 1970 року в місті Київ. У радянські часи Олегу довелося пройти війну в Афганістані, конфлікт в Нагорному Карабасі, а також дві ротації у Сьєрра-Леоне. В одній з «гарячих точок» дістав тяжке поранення, прожив 25 років із кулею у спині. Мешкав із сім'єю у місті Бровари під Києвом. Активно займався різними видами спорту. Працював охоронцем, два роки — начальником охорони київського рок-клубу «Ленін». Знявся у фільмі «Точка рока»[1].

Під час Революції Гідності координував ситуацію у Броварах, облаштовував блокпости.

Весною 2014-го поїхав у військову частину Нацгвардії в Нових Петрівцях як інструктор, у складі батальйону «Донбас» вирушив до 169-го навчального центру в Десні, на підготовку. 20 червня склав присягу у складі новоствореного 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь», був снайпером-розвідником. Брав участь в «зачистці» Слов'янська від російсько-терористичних угруповань, потім протягом трьох тижнів захищав підхід до міста на горі Карачун. В подальшому виконував завдання в районі міста Дебальцеве.

15 серпня 2014 року, близько 4:40, під час бойового виїзду, група бійців батальйону разом із комбатом потрапила у засідку поблизу села Малоіванівка Перевальського району, на схід від Дебальцевого. Снайперським вогнем противника було поранено комбата, Олег прикривав його собою і дістав поранення розривною кулею, яка пошкодила легені, врятувати його життя не вдалося, помер під час евакуації до шпиталю. В бою разом з Олегом Онікієнком загинули комбат Олександр Гуменюк та солдат Євген Єрмаков.

Похований на Лісовому кладовищі Києва.

Шаблон:Fact

Нагороди та відзнаки

  • 29 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].
  • 2 квітня 2015 Всеукраїнською асоціацією «Афганці Чорнобиля» нагороджений орденом «Честь. Пошана. Пам'ять» (посмертно).
  • 17 лютого 2016 ВГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України „Звитяга“» нагороджений відзнакою «За заслуги» (посмертно).
  • 20 лютого 2016 Громадою міста Києва нагороджений відзнакою «Герой Киянин» (посмертно).

Вшанування

  • 25 грудня 2015 року у Броварах вул. Кутузова перейменували на вулицю Олега Онікієнка.
  • 23 червня 2018 року в Броварах, на фасаді будинку № 75, де мешкав Олег, по вулиці, що носить його ім'я, відкрили меморіальну дошку[3][4].
  • 26 червня 2018 року в Києві, по вул. Закревського, 27/2, де мешкав боєць, відкрили меморіальну дошку Олегу Онікієнку[5].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 37.
  • Вшановується 15 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[6].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ