-
Х: відмінності між версіями
ua>Admetan Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
||
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 10: | Рядок 10: | ||
== В українській мові == | == В українській мові == | ||
Х — двадцять шоста [[літера]] [[Українська абетка|української абетки]]. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (''хата, хмиз, холодний'') чи напівпом'якшеним — перед і ('' | Х — двадцять шоста [[літера]] [[Українська абетка|української абетки]]. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (''хата, хмиз, холодний'') чи напівпом'якшеним — перед і (''сухі, хітин''). | ||
== Див. також == | == Див. також == |
Поточна версія на 07:24, 7 жовтня 2023
Шаблон:Кирилиця Шаблон:Не плутати2Х («ха») — літера кириличної абетки, яка позначає звук [x]. Це 26-а літера української абетки. Перед голосними «є», «і», «ю», «я» (а також перед «ь») читається як його алофон — пом'якшений звук [xʲ].
Історія
Вона походить від старослов'янської літери(«хѣръ», «хір»), яка у свою чергу, наслідує грецьку літеру Χ, χ (Хі) візантійського унціалу. У глаголиці мала написання , у кириличній та глаголичній буквеній цифірі має числове значення 600.
В українській мові
Х — двадцять шоста літера української абетки. У сучасній українській мові нею позначають шумний щілинний глухий задньоязиковий приголосний звук, який може бути твердим (хата, хмиз, холодний) чи напівпом'якшеним — перед і (сухі, хітин).
Див. також
Література
- Шаблон:УРЕ
- Півторак Г. П. Х // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.
Джерела
Шаблон:Український правопис
Шаблон:Українська мова