-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Щ: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 48: Рядок 48:
== В інших абетках ==
== В інших абетках ==


=== Російська ===
=== Російська мова ===
У російській мові літературним читанням «щ» вважається [ш'ш’], тобто довге м'яке [ш], але трапляються діалектні варіанти [ш’] і [шʼчʼ]. З огляду на те, що російське «щ» читається м'яко, а українське «щ» твердо, це відбивається і на транслітерації російських назв і прізвищ. Наприклад, {{lang-ru|Хрущёв}} (вимовляється {{МФА|[xrʊˈɕːɵf]}}, приблизно як ''Хрушшьоф'') українською передається як ''Хрущов'' {{МФА|[xruˈʃt͡ʃɔu̯]}}.
У російській мові літературним читанням «щ» вважається [ш'ш’], тобто довге м'яке [ш], але трапляються діалектні варіанти [ш’] і [шʼчʼ]. З огляду на те, що російське «щ» читається м'яко, а українське «щ» твердо, це відбивається і на транслітерації російських назв і прізвищ. Наприклад, {{lang-ru|Хрущёв}} (вимовляється {{МФА|[xrʊˈɕːɵf]}}, приблизно як ''Хрушшьоф'') українською передається як ''Хрущов'' {{МФА|[xruˈʃt͡ʃɔu̯]}}.


=== Болгарська ===
=== Болгарська мова ===
У [[болгарська мова|болгарській мові]] «щ» передає сполучення глухого заясенного фрикативного [[глухий заясенний фрикативний|[ʃ]]] з глухим ясенним проривним [[глухий ясенний проривний|[t]]] (тобто [шт]). У давньоболгарській сполучення було м'яким («тьшь»), надалі ствердівши. Саме південнослов'янським читанням літери пояснюється те, що у старослов'янських кириличних і глаголичних пам'ятках замість «щ» вживалося буквосполучення «шт».
У [[болгарська мова|болгарській мові]] «щ» передає сполучення глухого заясенного фрикативного [[глухий заясенний фрикативний|[ʃ]]] з глухим ясенним проривним [[глухий ясенний проривний|[t]]] (тобто [шт]). У давньоболгарській сполучення було м'яким («тьшь»), надалі ствердівши. Саме південнослов'янським читанням літери пояснюється те, що у старослов'янських кириличних і глаголичних пам'ятках замість «щ» вживалося буквосполучення «шт».


=== Інші ===
=== Інші мови ===
* У білоруській ця літера відсутня, її замінює сполучення «шч».
* У білоруській абетці ця буква відсутня, її замінює сполучення «шч».
* У сербській абетці скасована реформою [[Вук Караджич|Вука Караджича]], бувши заміненою на «ћ» або «шћ» (відповідно до вимови).
* У сербській абетці скасована реформою [[Вук Караджич|Вука Караджича]], бувши заміненою на «ћ» або «шћ» (відповідно до вимови).
* У македонській абетці відсутня з моменту її створення в 1944 році.
* У македонській абетці ця буква відсутня, її замінює сполучення «шт».


== У техніці та культурі ==
== У техніці та культурі ==
* [[Паровоз Щ]] — серія паровозів типу [[Осьова формула паровоза|1-4-0]], що випускалася в Російській імперії та Радянській Росії з 1906 по 1918 рік
* [[Паровоз Щ]] — серія паровозів типу [[Осьова формула паровоза|1-4-0]], що випускалася в Російській імперії та Радянській Росії з 1906 по 1918 рік
* [[Щука (тип підводних човнів)|Підводні човни Щ]] («Щука») — тип радянських дизель-електричних підводних човнів, побудованих у 1933—1945 рр.
* [[Щука (тип підводних човнів)|Підводні човни Щ]] («Щука») — тип радянських дизель-електричних підводних човнів, побудованих у 1933—1945 рр.
* '''«Щ-854»''' — авторська назва оповідання (або повісті) [[Солженіцин Олександр Ісайович|О. І. Солженіцина]] «[[Один день Івана Денисовича]]»
* «Щ-854» — авторська назва оповідання (або повісті) [[Солженіцин Олександр Ісайович|О. І. Солженіцина]] «[[Один день Івана Денисовича]]»
* '''Князь Щ.''' — другорядний персонаж роману [[Достоєвський Федір Михайлович|Ф. М. Достоєвського]] «[[Ідіот (роман)|Ідіот]]»
* Князь Щ. — другорядний персонаж роману [[Достоєвський Федір Михайлович|Ф. М. Достоєвського]] «[[Ідіот (роман)|Ідіот]]»


== Таблиця кодів ==
== Таблиця кодів ==

Поточна версія на 08:38, 7 жовтня 2023

Шаблон:Кирилиця

Щ, щ («ща») — літера кирилиці. Присутня в українській, російській і болгарській абетках, а також в більшості кириличних абеток для неслов'янських мов.

Історія

Сучасна кирилична літера «щ» походить від букви Early Cyrillic letter Shta.png («шта» або «ща») старослов'янської кириличної абетки, куди, очевидно, запозичена з ранішої глаголиці, де мала схоже накреслення Glagolitic shta.svg. Числове значення в кирилиці відсутнє, у глаголиці означала «800». Глаголична літера, як вважається, походить від гебрайської літери שׁ («шин»), подібно схожій глаголичній і кириличній Glagolitic sha.svg («ша»), від якої відрізнялася лише доданням кружечка знизу (у кирилиці — вертикальної риски).

У деяких старовинних глаголичних пам'ятках літера Glagolitic shta.svg відсутня, її замінює буквосполучення з глаголичних літер «ш» і «т». У зв'язку з тим, що «ща» починає вживатися лише в пізніших документах, деякі дослідники (І. В. Ягич) висловлювали припущення, що в первісній глаголиці такого символа не було. Інші науковці припускають, що «ща» таки існувала в давній глаголиці і раніше, тільки мавши інше фонетичне значення: можливо, вона передавала [k'] — пом'якшений звук, що розвинувся з праслов'янського звукосполучення *tj у македонських говорах (пор. сучасне македонське ќ). Числове значення «800» також вважається пізнішим: літерою «ща» стали позначати це число після того, як вийшла з ужитку літера Глаголиця. Буква пѣ. Glagolitic letter Pe.png («пѣ»)[1].

У болгарських діалектах глаголична і кирилична «ща» отримала фонетичне значення št' («шть»)[1]. Надалі [t'] ствердів, і ця вимова зберігається і в болгарській літературній мові.


Мови

Мова МФА Примітка
болгарська ʃt глухий заясенний фрикативний + глухий ясенний проривний; два звуки [шт]
російська ɕː довгий глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний; довге м'яке [ш'ш’]
українська[2] ʃt͡ʃ глухий заясенний фрикативний + глухий заясенний африкат; два звуки [шч]

Українська мова

  • Наприклад: щука [шчука], щось [шчос'], борщ [боршч], ласощі [лас°ошч’ і].

Походження звука

В українській мові літера «щ» (сполучення [ʃt͡ʃ]) може мати різне походження:

  • У більшості випадків «щ» походить від праслов'янського сполучення *šč. До слів такого походження, зокрема, належать щит (Шаблон:Lang-x-slav), щеня (Шаблон:Lang-x-slav), щадити (Шаблон:Lang-x-slav). Праслов'янське *šč утворилося з ранішого сполучення *sk внаслідок першої палаталізації: *ščitъ < *skei̯tъ < *skei̯tǔs; *ščenę < *skenę < *skenent; *ščęditi < *skęditi < *skenditi[3]. Давнє сполучення *sk зберігалося без палаталізації, якщо між *s і *k знаходився редукований *ь, наприклад, у словах прізвисько, збіговисько. При цьому паралельно можуть існувати і палаталізовані форми (прізвище, збіговище).
  • У низці випадків «щ» походить від праслов'янського *stj, *sti̯, наприклад, у словах борщ, хвощ, теща (Шаблон:Lang-x-slav). Звук *šč утворився внаслідок пом'якшення *st перед *j (йотації)[4][3]. Таке ж походження «щ» у закінченнях множини слів веселощі, любощі, ласощі, солодощі тощо.
  • Сполучення «щ» також може походити з праслов'янського звукосполучення *sъč, у якому початковий *s після занепаду редукованого *ъ уподібнився наступному глухому заясенному африкату *č і перейшов у глухий заясенний фрикативний š. До таких слів належать щастя (Шаблон:Lang-x-slav, Шаблон:Lang-orv), застаріле щитати (Шаблон:Lang-x-slav, Шаблон:Lang-orv)[3].
  • Аналогічним чином «щ» утворювався і зі сполучення *čьt, наприклад, у слові що, де після занепаду редукованого *ь воно перетворилося на šč (Шаблон:Lang-x-slav, Шаблон:Lang-orv). Втім, існує версія, згідно з якою Шаблон:Lang-uk походить від Шаблон:Lang-x-slav — форми родового відмінка *čьto[3].
  • Одиничні випадки переходу в «щ» ранішого «ш», наприклад горщик — від Шаблон:Lang-orv[4], щогла — від Шаблон:Lang-orv[3].
  • У слові «дощ» прикінцеве «щ» походить з ранішого «ждь» (Шаблон:Lang-orv, Шаблон:Lang-x-slav — з ранішого *dъzdjь[5] або *dъzgjь[6]. У деяких слов'янських мовах збереглося питоме звукосполучення: Шаблон:Lang-be, Шаблон:Lang-ru (вимовляється як [дошшь], стара норма [дожжь]), Шаблон:Lang-bg.
  • Літера «щ» трапляється і в запозиченнях з інших мов. Насамперед, це церковнослов'янізми (плащ, священик, прапорщик, праща), де південнослов'янському «щ» відповідає східнослов'янське «ч» (пор. Шаблон:Lang-uk), а також запозичення з інших слов'янських мов, наприклад, Польща походить від ст.- («у Польщі») — архаїчної форми місцевого відмінка хороніма Polska, де перехід sk > šč також пояснюється ефектом першої палаталізації. Рідше трапляється «щ» у запозиченнях з інших мов (наприклад, крещендо).

В інших абетках

Російська мова

У російській мові літературним читанням «щ» вважається [ш'ш’], тобто довге м'яке [ш], але трапляються діалектні варіанти [ш’] і [шʼчʼ]. З огляду на те, що російське «щ» читається м'яко, а українське «щ» твердо, це відбивається і на транслітерації російських назв і прізвищ. Наприклад, Шаблон:Lang-ru (вимовляється Шаблон:МФА, приблизно як Хрушшьоф) українською передається як Хрущов Шаблон:МФА.

Болгарська мова

У болгарській мові «щ» передає сполучення глухого заясенного фрикативного [ʃ] з глухим ясенним проривним [t] (тобто [шт]). У давньоболгарській сполучення було м'яким («тьшь»), надалі ствердівши. Саме південнослов'янським читанням літери пояснюється те, що у старослов'янських кириличних і глаголичних пам'ятках замість «щ» вживалося буквосполучення «шт».

Інші мови

  • У білоруській абетці ця буква відсутня, її замінює сполучення «шч».
  • У сербській абетці скасована реформою Вука Караджича, бувши заміненою на «ћ» або «шћ» (відповідно до вимови).
  • У македонській абетці ця буква відсутня, її замінює сполучення «шт».

У техніці та культурі

Таблиця кодів

Кодування Регістр Десятковий
код 		16-ковий
код 		Вісімковий
код 		Двійковий код
Юнікод Велика 1065 0429 002051 00000100 00101001
Мала 1097 0449 002111 00000100 01001001
ISO 8859-5 Велика 201 C9 311 11001001
Мала 233 E9 351 11101001
KOI 8 Велика 253 FD 375 11111101
Мала 221 DD 335 11011101
Windows 1251 Велика 217 D9 331 11011001
Мала 249 F9 371 11111001

Інші відповідники

  • білоруська абетка — шч
  • сербська абетка — ћ, шћ
  • польська — szcz
  • литовська — šč

Примітки

Література

Джерела


Шаблон:Український правопис Шаблон:Українська мова

  1. ↑ 1,0 1,1 Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 29
  2. ↑ Шаблон:Harvcoltxt, Шаблон:Harvcoltxt
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 Шаблон:ЕСУМ6
  4. ↑ 4,0 4,1 Шаблон:ЕСУМ1
  5. ↑ Шаблон:ЕСУМ2
  6. ↑ Шаблон:Книга
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Щ&oldid=4646