-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Рафаель Лусваргі: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Андрій ЯЧ
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 07:06, 15 жовтня 2023


Рафаель Маркес Лусваргі (Шаблон:Lang-pt; Шаблон:Н 1982, Сан-Паулу, Бразилія) — бразильський військовий найманець, терорист проросійських збройних угрупувань, а згодом — російських окупаційних корпусів на Донбасі. 31 липня 2019 року вступив у законну силу вирок Павлоградського суду, яким Лусваргі засуджений на 13 років позбавлення волі за участь у непередбачених законом збройних формуваннях, участь у діяльності терористичних організацій.[1]

Життєпис

Народився 1984 року в Сан-Паулу, Бразилія, в родині угорського походження.[2]

У віці 18 років вступив до Французького іноземного легіону, де здійснював службу протягом трьох років.[3] Відвідував Росію з наміром влаштуватися до збройних сил, але не був прийнятий (через іноземне громадянство), після чого повернувся до Південної Америки. Закінчив академію військової поліції у Бразилії та навчався в Курському державному університеті. Має навички альпінізму, військового лижника, радиста, знає, як захоплювати та утримувати заручників, працювати з вибуховими речовинами. Певний час був співробітником військової поліції Бразилії (Polícia Militar). За його словами, їздив до Колумбії, де вступив до терористичної марксистської організації «Революційні збройні сили Колумбії» (ФАРК).[2]

У 2014 році в Сан-Паулу арештований за підозрою в насильницьких діях та організації вибуху під час протестів проти проведення чемпіонату світу з футболу. Провів 45 днів за ґратами, але був виправданий судом.[2]

Участь у військових діях на Донбасі

У вересні 2014 року транзитом через Москву прибув на тимчасово окуповану територію України, де приєднався до бандформування ЛНР «Прізрак» на чолі з Олексієм Мозговим та «донських козаків» Павла Дрьомова. Був командиром загону «Вікінг», сформованого з іноземців.

26 квітня 2015 року у ході боїв за Донецький аеропорт потрапив під мінометний обстріл, в результаті чого був поранений.[2]

6 жовтня 2016 року співробітники столичної прокуратури та Головного управління СБУ у Києві та Київській області затримали Рафаеля Лусваргі в аеропорту «Бориспіль».[4]

Суд в Україні

На підставі даних слідства СБУ прокуратура обвинувачувала Рафаеля Маркуса Лусваргі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 258-3 та ч. 2 ст. 260 КК України — «участь у терористичній групі чи терористичній організації» (санкція — від 8 до 15 років ув'язнення) та «участь у діяльності не передбачених законом збройних формувань» (від 3 до 8 років). 25 січня 2017 року Печерський районний суд міста Києва виніс вирок терористу — 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна.[5]

27 серпня 2017 року Апеляційний суд міста Києва скасував вирок Печерського суду та відправив на новий розгляд до суду першої інстанції.[6]

Після суду

29 квітня 2018 року журналісти «Радіо Свобода» виявили Лусваргі в Свято-Покровському Голосіївському монастирі УПЦ (МП), що викликало особливий розголос у ЗМІ та соціальних мережах.[7]

4 травня 2018 року представники організації С14 та партії «Національний корпус» затримали Рафаеля Лусваргі та привели його до будівлі Служби безпеки України у Києві.[8]

2 травня 2019 року засуджений Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області на 13 років за участь у не передбачених законом збройних формувань та участь у діяльності терористичних організацій за ч.1 258-3, ч.2 ст. 260 КК України. Судом призначене покарання у вигляді 13 років, із раніше запрошених 14 років обвинуваченням.[1] 31 липня 2019 року після рішення Дніпровського апеляційного суду Києва вирок набув законної чинності.[9]

Наприкінці грудня 2019 було вирішено здійснити обмін Лусваргі разом з іншими терористами на українських військовополонених з Росії, що відбувся 29 грудня[10].

10 травня 2021 року у бразильському штаті Сан-Паулу Лусваргі був затриманий місцевою поліцією. У його будинку було знайдено 25 кілограмів маріхуани та близько 300 9-мілліметрових набоїв[11].

Примітки

Шаблон:Бібліоінформація