Малахова Тетяна Германівна: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Franzekafka
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 72: Рядок 72:
Після початку [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|військової агресії Росії проти України]] почала спілкуватися виключно українською мовою:
Після початку [[Російська збройна агресія проти України (з 2014)|військової агресії Росії проти України]] почала спілкуватися виключно українською мовою:


{{text|Коли я була в АТО, до мене підійшов хлопець і каже: «пані Тетяно, дуже люблю ваші вірші, але маю прохання — розмовляйте українською мовою». Я тоді була ще «какая разница» і кажу: «какая разница, главное, что все любим Украину». Та він відповів: «коли я був у полоні, як над нами знущалися! І мої кати розмовляли російською. Тож після звільнення з катівні я не сказав більше ні слова російською». Після цього прохання я поступово почала вчити українську мову і розмовляти нею. Допомогла ще й донька, бо спілкується винятково українською мовою і заборонила з внуками говорити російською, щоб не зросійщувати їх.<ref>[https://lpnu.ua/news/2019/poetesa-tetyana-malahova-u-politehnici-rozpovila-pro-sviy-shlyah-do-ukrayiny-cherez-rosiyu Поетеса Тетяна Малахова у Політехніці розповіла про свій шлях до України через Росію, а до української мови — через війну]</ref>}}
{{text|Коли я була в АТО, до мене підійшов хлопець і каже: «пані Тетяно, дуже люблю ваші вірші, але маю прохання — розмовляйте українською мовою». Я тоді була ще «какая разница» і кажу: «какая разница, главное, что все любим Украину». Та він відповів: «коли я був у полоні, як над нами знущалися! І мої кати розмовляли російською. Тож після звільнення з катівні я не сказав більше ні слова російською». Після цього прохання я поступово почала вчити українську мову і розмовляти нею. Допомогла ще й донька, бо спілкується винятково українською мовою і заборонила з внуками говорити російською, щоб не зросійщувати їх.<ref>[https://lpnu.ua/news/2019/poetesa-tetyana-malahova-u-politehnici-rozpovila-pro-sviy-shlyah-do-ukrayiny-cherez-rosiyu Поетеса Тетяна Малахова у Політехніці розповіла про свій шлях до України через Росію, а до української мови — через війну]{{Недоступне посилання}}</ref>}}
{{text|Нас винищують кулі, вбиває перо<br/>Зайшлим словом стріляють гармати…<br/>Це стокгольмський мовний синдром —<br/>Розмовляти мовою ката.<ref>[https://vgolos.com.ua/news/u-rosiyan-vyhovuvaly-ogydu-do-ukrayintsiv-shhob-nas-ne-shkoda-bulo-vbyvaty-stsenaryst-mosfilmu_876038.html «У росіян виховували огиду до українців, щоб нас не шкода було вбивати», — сценарист Тетяна Малахова] «Вголос»</ref>}}
{{text|Нас винищують кулі, вбиває перо<br/>Зайшлим словом стріляють гармати…<br/>Це стокгольмський мовний синдром —<br/>Розмовляти мовою ката.<ref>[https://vgolos.com.ua/news/u-rosiyan-vyhovuvaly-ogydu-do-ukrayintsiv-shhob-nas-ne-shkoda-bulo-vbyvaty-stsenaryst-mosfilmu_876038.html «У росіян виховували огиду до українців, щоб нас не шкода було вбивати», — сценарист Тетяна Малахова] «Вголос»</ref>}}


Рядок 86: Рядок 86:
* [[2009 у кіно|2009]]-[[2010 у кіно|2010]]&nbsp;— «Кармеліта. Циганська пристрасть»
* [[2009 у кіно|2009]]-[[2010 у кіно|2010]]&nbsp;— «Кармеліта. Циганська пристрасть»
* [[2008 у кіно|2008]]-[[2010 у кіно|2010]]&nbsp;— «Ранетки»
* [[2008 у кіно|2008]]-[[2010 у кіно|2010]]&nbsp;— «Ранетки»
* [[2007 у кіно|2007]]-[[2009 у кіно|2009]]&nbsp;— «[[Вогонь кохання]]»
* [[2007 у кіно|2007]]-[[2009 у кіно|2009]]&nbsp;— «Вогонь кохання»
* [[2007 у кіно|2007]]&nbsp;— «Своя команда»
* [[2007 у кіно|2007]]&nbsp;— «Своя команда»
* [[2007 у кіно|2007]]&nbsp;— «Білка в колесі»
* [[2007 у кіно|2007]]&nbsp;— «Білка в колесі»

Поточна версія на 13:04, 15 жовтня 2023

Шаблон:Однофамільці Тетяна Германівна Малахова (Шаблон:Н 24 серпня 1963, Надеждине, Сахновщинський район, Харківська область, УРСР, СРСР) — українська сценаристка кіно та телебачення, дитяча поетеса, член Національної спілки журналістів України[1], авторка відомого вірша «Здравствуй, мальчик за серым щитом»[2][3].

Життєпис

Народилась 24 серпня 1963 року в селі Надеждине Сахновщинського району. Батько Тетяна Малахової росіянин, з Уралу[4]. Ще у дитинстві разом з батьками переїхала у Горлівку[5].

Закінчила філологічний факультет Донецького державного університету. Працювала вчителькою російської мови. Згодом працювала на телебаченні головним редактором дитячих програм у Київ. У 1998 році для Вєрки Сердючки написала близько 10 мініатюр.

У 2005 році переїхала в Росію у Москву. Працювала на «Мосфільмі», була сценаристкою фільмів та телесеріалів, писала для Євгена Петросяна.

2012 року Тетяна Малахова повернулася в Україну, мешкає у Києві[6].

Під час Революції Гідності була активною учасницею Євромайдану в Києві.

Після початку військової агресії Росії проти України почала спілкуватися виключно українською мовою:



Тетяна Малахова є членкинею політичної партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода» з червня 2019 року[4]. На президентських виборах 2019 року підтримала Руслана Кошулинського[7].

Творчий доробок

Сценаристка
  • 2020 — «Мене звуть Саша»[8]
  • 2018 — «Вище тільки кохання»[9]
  • 2016 — «Друге життя»
  • 2012 — «Черговий ангел-2»
  • 2010-2011 — «Інститут шляхетних дівчат»
  • 2009-2010 — «Кармеліта. Циганська пристрасть»
  • 2008-2010 — «Ранетки»
  • 2007-2009 — «Вогонь кохання»
  • 2007 — «Своя команда»
  • 2007 — «Білка в колесі»

Примітки

Посилання

Шаблон:Портали