-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Антонівецька республіка: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 20:31, 17 грудня 2022

Антоніве́цька респу́бліка (весна 1943 — весна 1944 рр.) — повстанська республіка на Волині, що утворилася навесні 1943 року на визволеній від нацистів загонами УПА території генеральної воєнної округи УПА-Південь. Адміністративний центр — село Антонівці.

Історія

У березні-квітні 1943 р. між УПА та німецькою окупаційною адміністрацією розпочалася відкрита боротьба. Військові підрозділи ОУН(б) атакували німецькі гарнізони в містах Степані, Висоцьку, Дубровиці, Людвиполі (28 березня), Деражному, Олиці (27 березня), Цумані, Горохові (2 квітня), Острозі, Шумську, Крем'янці, Мізочі, Вербі тощо.

Результатом таких нападів став тимчасовий перехід цих населених пунктів під контроль повстанців, захоплення зброї, продовольства та боєприпасів, конче потрібних в умовах чисельного зростання УПА, звільнення в'язнів із тюрем і таборів. Формування Антоновецької держави почалося з появою восени 1942 р. на Кременеччині першої сотні УПА під командуванням Івана Климишина (псевдо Крук) . У другій половині березня кременецький поліціант Мазниця перейняв телефонограму до німецької жандармерії в Кременці такого змісту: «Ненадійний елемент роззброїти й арештувати». В ніч з 21 на 22 березня частина кременецької поліції забрали з магазину решту зброї та амуніції й відійшли в ліс. Так і зробили. Повідомлена про це поліція по районах теж частково відійшла в ліси. У кременецькій поліції покинули службу близько ста осіб.

Частина з них розійшлася по домівках, а 45 чоловіків затрималися коло села Людвищ, у лісі, званому Купівець. Відділом командував Жарина, а його заступник був Мазниця. Згодом відділ перейшов в угорський район, а звідти, під командою Вихора, в лісничівку, неподалік від Антонівців. Комендантом табору призначено Миколу Недзведського — «Хрона», колишнього коменданта поліції. «Антонівецька республіка» розглядалася місцевим населенням як держава в державі й уособлювала українську владу, яка спроможна їх захистити. Як зазначає Г. Стародубець, «наявність таких „острівців української влади“ вселяла віру в непереможність повстанської армії, підтримувала його моральний дух».

Окупаційна німецька влада часто не насмілювалася йти з нею на конфлікт. Так, в одному з документів ОУН йшлося про такий випадок: "До ляндвірта в Шумську прийшла одна жінка з Онишківець за дозволом спетлювати пшеницю, на що він їй сказав: «Йди в Антонівці, там є український генерал, який дасть тобі дозвіл». У серпні 1943 року на ліквідацію Антоновецького табору УПА було кинуто дивізію СС та авіаційний підрозділ. Наприкінці серпня 1943 курінний «Крук» зі своїми відділами відійшов на Полісся.

Ситуація для кардинально змінилася з приходом радянських військ навесні 1944 року. 22—25 квітня 1944 р. у Гурбенських лісах відбулася велика битва між УПА і Внутрішніми військами НКВС, яким допомагали фронтові частини Червоної армії. Українських повстанців було близько 5000. Із них — біля 1 500 мобілізованих в УПА селян, а 3 500 — вояків регулярних бойових відділів УПА. Сили військ НКВС та армійських підрозділів були значно чисельніші — 35 000 солдатів. Гурбенська битва була найбільшою в історії УПА. Кількість загиблих військових і цивільних осіб точно не встановлена.

У квітні органи НКВС знищили й Антонівці, зорали там землю й посадили ліс. Найнепокірніших мешканців депортували до Сибіру, а 177 родин вивезли до сіл Розділ та Привітне Запорізької області, інших розсіяли по Шумському та Лановецькому районах Тернопілля.

Село було ліквідовано: 1952 — указ президії Верховної ради УРСР про ліквідацію с. Антонівці у зв'язку з переселенням мешканців у Михайлівський район Запорізької області.

Література

  • Баканчук, М. Як зникло село-герой [Текст]: [с. Антонівці на Шумщині] / М. Баканчук // Вільне життя. ― 2011. ― № 81 (14 жовт.). ― С. 6. ― (Трохи історії).
  • Беркут, Н. Сумні рядки трагедії під антонівським небом [Текст]: [про трагедію с. Антонівці Шумського р-ну] / Н. Беркут // Тернопільські оголошення. ― 2010. ― 15 верес. ― С. 7 : фот. ― (Резонанс).
  • Бурма, В. Антонівці. Біль через роки [Текст]: [доля волин. села, де знаходився табір воєнної округи УПА «Волинь-Південь»] / В. Бурма // Вільне життя. ― 2007. ― 13 жовт. ― С. 3 : фот.
  • Гаврилюк, В. Антонівці відроджуються з попелу [Текст]: [про відкр. оновленої експозиції музею просто неба "Штаб ОУН-УПА «Волинь-Південь» поблизу с. Антонівці Шумськ. р-ну] / В. Гаврилюк // Нова Тернопільська газета. ― 2009. ― 16―22 груд. ― С. 3 : фот.
  • Гаврилюк, В. Програма «Антонівці-округа» як інтерес до повстанського краю [Текст]: [освячення пам'ят. знака «Табір УПА Південь-Волинь» неподалік с. Антонівці] / В. Гаврилюк // Нова Тернопільська газета. ― 2008. ― 15 жовт. ― С. 3 : фот.

Посилання

Антонівецька республіка

Примітки

Шаблон:Без виносок