-
Чеченські біженці: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 08:38, 7 жовтня 2023
Через дві чеченські війни десятки тисяч чеченців змушені були залишити Чечню і розселитися по регіонах Росії, а також ближньому і далекому зарубіжжю.
В Росії
Центр моніторингу внутрішніх переміщень зазначає, що сотні тисяч людей змушені були залишити свої будинки після 1990 року. Це число включає в себе більшу частину некорінного населення Чечні (приблизно 300 тисяч осіб, головним чином росіяни, але також вірмени, інгуші, грузини, українці та багато інших) хто покинув свої будинки і не повернувся до 2008 року. Багато чеченців також перебралися до Москви та інших міст Росії. Згідно з дослідженням, проведеним Норвезькою радою з біженців, приблизно 139 тисяч чеченців розселилися по регіонах Російської Федерації.
В Інгушетії
У сусідній Інгушетії на піку кризи, після початку Другої чеченської війни у 2000 році, приблизно 240 тисяч біженців майже подвоїли довоєнне населення республіки, яке становило до того 300 тисяч осіб (350 тисяч з урахуванням біженців із зони осетино-інгушського конфлікту). Це призвело до епідемії туберкульозу[1].
Приблизно 325 тисяч чоловік приїхали до Інгушетії першого року Другої чеченської війни[2]. Близько 185 тисяч осіб було в республіці до листопада 1999 року[3], і 215 тисяч жили до червня 2000 року. У жовтні 1999 року кордон Чечні та Інгушетії було перекрито російськими військами, які обстріляли колону біженців[4].
Тисячі біженців російські війська змусили повернутися в грудні 1999 року[5]. Після 2001 року багато таборів біженців були насильно закриті зусиллями нового чеченського уряду під керівництвом Ахмата Кадирова та новим інгушським урядом на чолі з президентом Муратом Зязіковим[6]. До лютого 2002 року в Інгушетії залишалося близько 180 тисяч чеченських біженців[7], і 150 тисяч до червня того ж року. Більшість їх жила в наметових містечках, занедбаних заводах, фабриках, поїздах чи сім'ях співчуваючих інгушів[8]. До початку 2007 року в республіці залишалося менше 20 тисяч чеченських біженців і багато хто з них збирався інтегруватися на місцевому рівні, а не повертатися до Чечні.
У Чечні
Станом на 2006 рік, понад 100 тисяч осіб залишалися внутрішньо переміщеними особами, мали погані житлові умови та жили у злиднях. Усі офіційні центри для внутрішньо переміщених осіб у республіці були закриті, а діяльність іноземних неурядових організацій була обмежена урядом.
За кордоном
З 2003 року, коли великі бойові дії фактично припинилися, відбувається різке зростання числа біженців чеченських, які домагаються статусу політичних. Одним із пояснень є процес «чеченізації», який розпочався в республіці і який наділяв владою Ахмата Кадирова та його сина Рамзана Кадирова. Інше пояснення полягає в тому, що після десяти років війни та свавілля багато чеченців втратили надію на відновлення в Чечні нормального життя і почали намагатися розпочати нове життя у вигнанні.
Євросоюз
За даними Верховного комісара ООН у справах біженців, у 2003 році понад 30 тисяч громадян Росії (з яких понад 90% чеченці) подали прохання про надання притулку в Євросоюзі. Чеченці стали найбільшою групою біженців у ЄС. Згідно з неофіційним звітом, на січень 2008 року кількість чеченців у Європі могла досягати 70 тисяч[9]. Згідно з іншою оцінкою, у березні 2009 року в Європі перебувало понад 130 тисяч чеченців, включаючи колишніх повстанців[10]. У вересні 2009 року Рамзан Кадиров оголосив про те, що Чечня відкриє свої представництва в Європі з метою переконати чеченських біженців повернутися на батьківщину[11].
У 2007 році Австрія надала притулок більш ніж 2 тисячам чеченських біженців. Їхня загальна кількість на січень 2008 року склала приблизно 17 тисяч. Таким чином, чеченська діаспора в Австрії є однією з найбільших у Європі[9]. У січні 2008 року Йорг Хайдер, праворадикальний губернатор Каринтії, закликав до мораторію на надання притулку, обґрунтовуючи це зростанням злочинності з боку біженців. Станом на 2012 рік в Австрії проживало понад 42 тисячі біженців[12].
На початок 2008 року Бельгії жило приблизно 7-10 тисяч біженців[9], багато із них в Арсхоті. Щонайменше 2 тисячам з них у 2003 році було надано політичний притулок[13].
У 2003 році табори біженців у Чехії були переповнені через поток біженців із Чечні[14].
Станом на 2009 рік Данія є однією із шести країн Європи з найбільшою чеченською діаспорою[11].
[[Файл:Шаблон:Прапор Франция|20x13px|Франция]] На початок 2008 року облизько 10 тисяч чеченців жили у Франції. Найбільші чеченські громади розташовуються в Ніцці (де у неї виник гострий конфлікт з іммігрантами з Північної Африки), Страсбурзі и Парижі (де розташовано французько-чеченський центр). Чеченці також живуть у Орлеані, Ле-Мані, Безансоні, Монпельє, Тулузі и Турф. 2008 року тисячі людей намагалися пробратися до Франції з Польщі[15].
На початок 2008 року у Нісеччині приблизно 10 тисяч чеченців[9].
У Польщі майже 3600 чеченців подали заявки на набуття статусу біженців у перші вісім місяців 2007 року, і понад 6 тисяч - у наступні чотири місяці[16][17]. Станом на 2008 рік, чеченці були найбільшою групою біженців, які прибули до Польщі (90% у 2007 році[17]).
З 1999 года Іспания надала притулок сотням чеченських сімей[18].
[[Файл:Шаблон:Прапор Великобритания|20x13px|Великобритания]] В Великій Британії перебуває велика кількість чеченських біженців. Деякі їх розшукуються у Росії, але уряд країни відмовляється екстрадувати їх із міркувань захисту прав людини. Деякі з урядовців Ічкерії, такі, як Ахмед Закаєв, перебралися у Велику Британію.
Тисячі інших біженців осіли в інших країнах Євросоюзу, таких як Швеція та Фінляндія.
Інші країни
[[Файл:Шаблон:Прапор Азербайджан|20x13px|Азербайджан]] Із 12 тисяч чеченських біженців, які прибули до Азербайджану, більшість переїхала до Європи. 2003 року в країні залишалося 5 тисяч осіб[19], а в 2007 році — 2 тисячі[20].
[[Файл:Шаблон:Прапор Канада|20x13px|Канада]] На початок 2008 року кілька сотень людей мешкали в громадах Канади[9].
З приблизно 4 тисяч чеченців, які шукали захисту в сусідній Грузії, більшість осіла в Панкіській ущелині, з яких у 2008 році там залишалося понад 1100 осіб.
Від 3 до 4 тисяч чеченців прибули до Туреччини, більшість з яких залишила країну. У 2005 році лишилося приблизно 1500 осіб. Багато хто з чеченських біженців ще не отримав офіційного статусу біженців. Без цього вони не можуть навчатися чи працювати[21].
Україна є головною транзитною країною на шляху чеченських біженців до Європи (але деякі рухаються через Білорусь). Невелика кількість чеченців осіла в Криму. Післе обрання Віктора Януковича він почав утискувати чеченців поліцейськими рейдами та раптовими депортаціями, іноді навіть поділяючи сім'ї[22].
На початок 2008 року в Арабських еміратах проживало 2-3 тисячи чеченців[9].
[[Файл:Шаблон:Прапор США|20x13px|США]] Маленька, але зростаюча чеченська спільнота є у США, головним чином в Каліфорнії и Нью-Джерсі.
Азербайджан і Грузія, порушуючи свої міжнародні зобов'язання, видали кілька чеченських біженців до Росії. Європейський суд з прав людини визнав, що цим Грузія порушила їхні права.
Під час війни в Південній Осетії в 2008 році понад тисячу чеченських біженців із Панкіської ущелини втекли до Туреччини разом зі своїми грузинськими сусідами[23][24][25].
Відомі біженці
- Ільяс Ахмадов (1960) - колишній міністр закордонних справ невизнаної Чеченської Республіки Ічкерія (ЧРІ). 2004 року отримав політичний притулок у США.
- Хасан Баієв (1963) - чеченський та американський пластичний хірург, самбіст, дзюдоїст, меценат, письменник.
- Мілана Бахаєва (1979) - журналістка, письменниця, правозахисниця.
- Ахмед Закаєв (1959) - "бригадний генерал" ЧРІ, міністр культури і віце-прем'єр ЧРІ, з 1996 - міністр закордонних справ ЧРІ.
- Умар Ісраїлов (1981-2009) - учасник сепаратистських озброєних формувань в Чеченській Республіці, пізніше співробітник охорони Рамзана Кадирова.
- Тимур Муцураєв (1976) – бард, учасник збройного конфлікту у Чечні на боці Збройних сил ЧРІ.
- Мамед Халідов (1980) — боєць змішаних єдиноборств, що проживає в Польщі.
- Сулім Ямадаєв (1973-2009) - російський військовий діяч, підполковник, командир батальйону "Схід" 291-го мотострілецького полку 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії Російської армії в 2003-2008. Учасник Першої та Другої чеченських та П'ятиденних воєн. Герой Російської Федерації.
- Зелімхан Яндарбієв (1952-2004) - в 1996-1997 роках виконуючий обов'язки президента ЧРІ.
Див. також
Примітки
Посилання
- Guidelines на випробуваннях Chechen IDPs, Asylum Seekers& Refugees in Europe, European Council on Refugees and Exiles
- Georgia: UNHCR closely monitoring Chechen refugees' situation, United Nations High Commissioner for Refugees
- Blasts in Chechen Capital Unleash New Wave of Refugees
- Chechen Refugees Fast to Decry War, Ассошіейтед Прес, 22 червня 2001
- The Plight of Chechen Refugees in Georgia, Islamic Human Rights Commission, 17 червня 2003
- Право не відшкодовувати: питання про те, що заборонено Chechens dispersed in Russian Federation, Chechnya Advocacy Network, серпень 2003
- The Plight of Chechen Refugees revisited, Islamic Human Rights Commission, 21 березня 2005
- Німеччина: Chechen Refugees Безкоштовно для захисту, але необхідна Integration Support, Refugees International, 12 червня 2005
- Refugees and Diaspora, Chechnya Advocacy Network, 2007
- The burden of «Euro-tourism», Prague Watchdog, September 14, 2009
- «Brothers, Bread and the Bosphorus», Аль-Джазіра, 13 травня 2010
- Chechnya Day, website run by Chechen diaspora як добре, як інші, aimed at raising awareness до 'трагічних і genocidal events' beginning on 23 лютого 1944.
- ↑ Tuberculosis sweeps Ingushetia with influx of Chechen refugeesШаблон:Недоступная ссылка, Франс-Пресс/ReliefWeb, 9 мая 2001
- ↑ Information on the Chechen refugee situation in Ingushetia in the late, California University, September 10, 2000
- ↑ World: Europe UN envoy meets Chechen refugees, BBC News, 18 ноября 1999
- ↑
https://www.kavkaz-uzel.eu/articles/138703/
- ↑ Chechen Refugees in Ingushetia Pressured to Return, Human Rights Watch, 12/17/99
- ↑ Russia: Chechen Refugees Face Ejection From Camps In Ingushetia, Радио «Свобода», 14 января 2004
- ↑ Russia says 'return,' but Chechen refugees stay put, Christian Science Monitor, 5 февраля 2002
- ↑ Chechens wary of homecoming Christian Science Monitor, 12 июня 2002
- ↑ 9,0 9,1 9,2 9,3 9,4 9,5 Chechnya’s Exodus to Europe, North Caucasus Weekly Volume: 9 Issue: 3, Jamestown Foundation, 24 января 2008
- ↑ As Hit Men Strike, Concern Grows Among Chechen Exiles, Радио «Свобода», 12 марта 2009
- ↑ 11,0 11,1 Chechnya Wins Right to Open Offices in Europe , The Moscow Times, 14 сентября 2009
- ↑
http://www.unzensuriert.at/content/009463-Tschetschenen-Fl-chtlinge-fahren-auf-Heimaturlaub
- ↑ Belgium «to grant Chechen refugees political asylum», Deutsche Presse Agentur, 25 Jun 2003
- ↑ Czech camps overwhelmed by Chechen Refugees, Refugees International, 30-12-2003
- ↑ Chechen refugees chase 'French dream' following Schengen expansion, Франс-Пресс, 25 января 2008
- ↑ Polish border guards find 3 dead Chechen girls near Ukrainian border, IHT, 14 сентября 2007
- ↑ 17,0 17,1 Шаблон:Pl icon O azyl prosi coraz więcej Czeczenów, Wprost, 2008-03-10 07:13
- ↑ Chechen Woman Sets Herself On Fire In Spain, Радио «Свобода», May 29, 2009
- ↑ Chechen refugees in Azerbaijan, Prague Watchdog, 4 марта 2003
- ↑ Chechen refugees want out of Georgia, Institute for War and Peace Reporting, 27 мая 2004
- ↑
http://english.aljazeera.net/news/europe/2010/05/2010512174713849872.html
- ↑ «Under pro-Russian President Ukrainian Authorities Kidnap Chechen Refugees and Extradite to Death to Russia». Waynakh Online. May 18, 2010. Original story: ОбращениеШаблон:Dead link
- ↑ For Refugees, Georgia Conflict Stirs Up Old Fears, The Washington Post, 28 сентября 2008
- ↑ Georgia’s Chechens relive own Russian war, The Christian Science Monitor, October 7, 2008
- ↑ Chechen refugees in Pankisi Gorge resume normal life after Georgia scare, UNHCR, 1 October 2008