Швейцер Максиміліан Ілліч

Максиміліан Ілліч Швейцер (1881 — 1905) — учасник революційного руху в Російській імперії, терорист, член партії соціалістів-революціонерів та її «Бойової організації», хімік, спеціаліст з виробництва бомб і динаміту.

Біографія

Ранні роки

Максиміліан Швейцер народився 1881 року в Смоленську в сім'ї єврейського банкіра, купця першої гільдії Іллі Ізодоровича Швейцера . Закінчив смоленську гімназію, після чого у 1899 році вступив до Московського університету, навчався на природному відділенні фізико-математичного факультету. Брав активну участь у діяльності революційних студентських гуртків, входив до складу виконкому, який готував студентські виступи. Спочатку Швейцер був близьким до соціал-демократів, "есдеків" .

27 січня 1902 року Швейцера заарештували під час наради. У ході проведення обшуку у нього на квартирі виявили велику кількість революційної літератури, забороненої до поширення в Російській імперії. Особлива нарада суду засудила Швейцера до заслання під поліцейський нагляд до Іркутської губернії . 16 березня 1902 року Швейцер подав клопотання про помилування, але московський генерал-губернатор великий князь Сергій Олександрович наполягав на його відхиленні, за деякими даними, через свій антисемітизм . Швейцер був засланий у село Нохтуйськ у Якутській губернії, де зблизився з членами партії соціалістів-революціонерів. Зберігся характерний лист до матері з Сибіру. Батьки його подали 1902 р. прохання про помилування його. Він був, звичайно, проти такого прохання і відповів на нього офіційною відмовою від будь-якої поблажливості, надісланою ним до департаменту поліції.

Бойова організація

Відбувши заслання, 17 березня 1903 року Швейцер повернувся до Смоленська, де брав безпосередню участь в організації смоленського комітету партії есерів. 4 жовтня 1903 року він виїхав за кордон, і незабаром вступив до «Бойової організації» партії. В організації Швейцер займався виготовленням динаміту та бомб для здійснення терористичних актів, увійшов до трійки комітету «Бойової організації» (разом з Азефом і Савінковим). Також він керував Петербурзьким терористичним відділком, мав псевдоніми: Павєл, Леопольд, Давужогро, Мак-Куллон Артур Генри Мюр.

Наприкінці 1903 року Швейцер і ще один член організації, Олексій Покотілов, під чужими іменами повернулися до Російської імперії для організації замаху на міністра внутрішніх справ В'ячеслава Плеве .

Під час роботи у лабораторії Швейцер отримав тяжкі опіки, але справу свою завершив:

Після серії невдалих замахів і загибелі Покотілова в результаті необережного поводження з вибуховими речовинами, 15 липня 1904 член організації Єгор Созонов бомбою, зібраною Швейцером, вбив Плеве на мосту через Обвідний канал .

У вересні-жовтні 1904 року Швейцер керував роботами з виробництва динаміту в таємній майстерні у Парижі . У листопаді 1904 року він під чужим ім'ям приїхав у Санкт-Петербург і очолив місцевий загін «Бойової організації есерів» із завданням вбити градоначальника Петербурга Д. Ф. Трепова , великого князя Сергія, згодом намагався організувати замахи на імператора Миколу II, великого князя Володимира Олександровича, міністра внутрішніх справ Булигіна, товариша міністра внутрішніх справ Петра Дурново тощо. Борис Савінков згадує: Шаблон:Цитата

Революціонери, які знали Швейцера, завжди з повагою згадували про нього , а заступник керівника організації Азефа письменник-терорист Борис Савінков писав у своїх спогадах: Шаблон:Цитата

Загибель

У ніч з 25 на 26 лютого 1905 року Швейцер загинув у номері петербурзького готелю «Брістоль» (під ім'ям Артура Генрі Мюр Мак-Куллона) внаслідок вибуху викликаного необережним поводженням з вибуховими речовинами, повторивши тим самим долю Олексія Покотілова: він збирав бомбу для замаху на великого князя Володимира Олександровича .

Ця загибель стала великою втратою для Бойової організації: