-
Лучинський Іван Володимирович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 15:29, 7 жовтня 2023
| Лучинський Іван Володимирович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Іва́н Володи́мирович Лучи́нський (1 жовтня 1975 — 26 серпня 2014) — солдат 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Проживав в селі Шамраївка Сквирського району. Працював в ДНЗ «Сквирське вище професійне училище».
У часі війни — оператор, 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», псевдо «Луч».
26 серпня 2014-го Іван з айдарівцями їхав в УАЗі, яким Василь Пелиш вивозив важко пораненого в живіт побратима до найближчої лікарні у Хрящуватому. По дорозі на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате терористи влучили у авто із танка. Усі, окрім Василя Пелиша, хто був в УАЗі — Іван та солдати Сергій Кононко, Борис Шевчук і Василь Білітюк, загинули від вибуху.[1]
Перебував у списках зниклих безвісти. 23 грудня терористи передали українській стороні тіла 8 загиблих вояків. Упізнаний за експертизою ДНК.
Без Івана лишились батьки.
Похований в селі Руда, Сквирський район.
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Джерела
- Лучинський Іван Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Бойовики видали 4 тіла убитих під Новосвітлівкою бійців батальйону «Айдар»
- Герої АТО
- Шаблон:УПУ