-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Адамовський Олег Олегович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>G.Tuono
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:14, 8 жовтня 2023

Олег Адамовський
Адамовський Олег Олегович
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олег Олегович Адамовський ( 21 січня 1992, с. Урожайне, Донецька областьШаблон:Пом 12 березня 2022, біля Харкова) — підполковник (посмертно; майор під час служби) Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).

Шаблон:External media

Життєпис

Олег Адамовський народився у селі Урожайне Донецької області. Мріяв бути професійним військовим ще з дитинства, коли уважно слухав розповіді батька про службу в армії. 2014 року закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з відзнакою. Служив у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка[1], був учасником бойових дій на сході України.

12 березня 2022 року загинув під час оборони Харкова[2]. Група під його керівництвом під час виконання бойового завдання, натрапила на ворожу засідку. Олег Адамовський до останнього прикривав відхід побратимів… ціною свого життя[3].

Поховали Олега 15 березня 2022 року у селищі Велика Новосілка на рідній Донеччині. Того ж дня ворожими снарядами було пошкоджено будинок, де він жив з дружиною Ганною Адамовською[1][4].

Перепоховали Олега 19 березня 2023 року в місті Харкові на Алеї Слави. В Олега залишилася дружина.

Нагороди

  • звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» (2 квітня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (14 березня 2022 посмертно) — за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6].

Див. також

Примітки

Джерела


Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ