Блищик Вадим Адамович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>StarDeg
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:18, 8 жовтня 2023

Блищик Вадим Адамович
UA-OF(D)-HOR-GSB-H(2015).png Молодший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Вади́м Ада́мович Бли́щик (30 квітня 1986 — серпень 2022) — молодший лейтенат Збройних сил України, командир механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону 30 механізованої бригади імені К. Острозького.

Біографія

Народився 30 квітня 1986 року. Мав брата-близнюка.

Відслужив строкову службу у Полтаві на посаді водія у навчальній частині військ зв'язку, потім перейшов на службу за контрактом.

В 2008 був учасником миротворчої місії в Косово. Служив гранатометником в батальоні «Укрполбат».

У 2009 році відправився на навчання до школи сержантів у Десну. Вже через рікбрав участь у міжнародних навчаннях у Румунії.

В 2011 році у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного протягом трьох місяців вивчав англійську мову, а потім протягом трьох тижнів перебував у відрядженні у німецькому місті Хохенфельц, вивчаючи досвід іноземних колег у багатонаціональному центрі бойової підготовки 7-ї армії збройних сил США в Європі.

Війну на сході України зустрів під час чергової ротації на Балканах.

Проходив службу в управлінні ОК «Захід», сержантом-менеджером, у групі по роботі з сержантським складом. Пізніше повернувся до рідної 30-ї бригади і продовжив службу. В цей час він заочно здобув вищу освіту — став бакалавром з фізичного виховання та магістром з фізичної терапії.

Загинув на полі бою у військовому званні — молодший лейтенант, перебував на посаді командира механізованого взводу механізованої роти Другого механізованого батальйону.

Нагороди

  • звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[1].

26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

  • Нагрудний знак за учасника АТО.
  • Нагрудний знак за візцервість 3 ступеня.
  • Нагрудний знак за візцервість 2 ступеня.
  • Нагрудний знак за пошани.

Примітки

Джерела

Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014) Шаблон:Герої України Шаблон:Учасники РУВ