Богуш Олексій Анатолійович

Богуш Олексій Анатолійович
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олексі́й Анато́лійович Бо́гуш — солдат Збройних сил України.

Короткий життєпис

У 1993 році сім'я переїхала до Іршанська. 2005 року закінчив Іршанську гімназію-ліцей. Після школи здобув спеціальність електрогазозварювальника в Житомирському навчально-курсовому комбінаті, проходив строкову службу в Житомирському військовому інституті, був водієм. З 2011 працював електрогазозварювальником на фабриці № 1 Іршанського ГЗК. Призваний за мобілізацією у березні. Дідусь Олексія — заслужений будівельник України, в його сім'ї було восьмеро дітей і багато внуків. Окрім батьків та старшого брата у Олексія понад 60 близьких родичів.

В часі війни — командир гармати, 26-а окрема артилерійська бригада.

1 вересня 2014-го зазнав важких поранень під час обстрілу терористами з БМ-21 «Град» позицій 26-ї артилерійської бригади біля села Весела Гора, що під Луганськом; ще двоє вояків зазнали тяжких поранень, один згорів живцем. Олексій, будучи пораненим, продовжував рятувати побратимів. 14 вересня Олексій Богуш помер в Київському шпиталі.

Похований в селі Старики. Без Олексія лишилися батьки, брат.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
• 13 листопада 2014-го відкрито пам'ятну дошку в Іршанську честі Олексія Богуша.

Джерела

• Шаблон:УПУ
• Богуш Олексій Анатолійович
• Благодійний ярмарок