-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Борисевич Василь Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>VikaInfa
мНемає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:20, 8 жовтня 2023

Василь Васильович Борисевич
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Васи́ль Васи́льович Борисе́вич (4 січня 1969, с. Діброва (Коханівська сільська рада) Збаразького району Тернопільської області (нині Вишнівецька ТГ, Кременецького району Тернопільської обл.) — 20 січня 2015, поблизу смт Фрунзе Слов'яносербського району Луганської області) — український військовик, сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2015, посмертно), почесний громадянин Тернопільської області (2022, посмертно).

Життєпис

Проживав у с. Мала Снігурівка Лановецького району. Був підприємцем — разом з дружиною вирощував і продавав овочі.

1 вересня 2014 отримав повістку. Після двомісячного вишколу на Яворівському полігоні, у складі 24-ї бригади відбув на Луганщину.

20 січня 2015 почався наступ бойовиків на блокпост № 31 на трасі «Бахмутка» поблизу смт Фрунзе (Луганська область), Василь схопив гранатомет, щоб поцілити в танк, але зброя не спрацювала. Тоді він почав стріляти з автомата, тут у нього й поцілила куля снайпера, яка пробила легені. Побратими відтягнули пораненого до бліндажа, але коли зняли бронежилет, пульс уже не відчувався. Обгоріле до невпізнання тіло Василя знайшли пізніше на тому ж місці. Рідні три місяці шукали його і сподівалися, що Василь живий. Але ДНК-експертиза підтвердила, що Василь загинув.

Поховали бійця 24 квітня у с. Мала Снігурівка Лановецького району на цвинтарі біля церкви. Чин похорону відправив архієпископ Нестор спільно з вісімнадцятьма священиками.

Залишилися дружина Ірина, сини Павло і Володимир, невістка Аліна.

Вшанування

Відзнаки

  • орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (4 червня 2015 року, посмертно).[4];
  • почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[5];
  • орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов'язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України (посмертно)[6].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

  • Кошіль, І. «Тату, ми вас любимо і чекаємо!» Василь Борисевич загинув від ворожої кулі / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2015. — № 15 (29 квіт.). — С. 4.

Посилання

Шаблон:External media

Шаблон:Tern-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ