-
Булавка Микола Володимирович: відмінності між версіями
ua>Alex-sedlachek |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 21:20, 8 жовтня 2023
Микола Булавка Булавка Микола Володимирович | |
---|---|
ПрапорщикШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Микола Володимирович Булавка — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис
Микола Булавка народився 24 серпня 1974 року в селі Черемошна Воля Любомільського району на Волині. Після закінчення 9 класів середньої школи у рідному селі вступив до Любомльського ПТУ, де одержав диплом з будівельної справи. У 1992 році його призвали до лав ЗСУ. Присягу приймав в нині окупованому Криму, в Євпаторії, а служив у Маріуполі. Після строкової служби спершу пішов на комп'ютерні курси від біржі праці. Потім його направили в школу прапорщиків. Після закінчення — пішов служити 5 років за контрактом — у Володимирі. Наприкінці 1990-х років військова служба була не престижною. Тому пішов зі служби і працював в ще одній улюбленій професії — будівельника. Багато років працював у Києві, їздив вахтовим методом. Потім їздив на заробітки до Польщі. Все, що заробив, зміг вкласти у власне господарство. З червня 2018 року Микола Булавка проживав у сусідньому селі Зачернеччя, де купив собі будинок та переїхав від батьків. Три роки пропрацював робітником з обслуговування у школі цього села[1].
З початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну пішов добровольцем до тероборони, а з 7 березня до українського війська. Обіймав посаду командира відділення. Загинув 24 березня 2022 року під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Засілля Вітовського району Миколаївської області. Провели в останню путь військовика 28 березня 2022 року в рідному селі Черемошна Воля Головненської громади. Відспівали полеглого у храмі Святої Великомучениці Катерини у Черемошній Волі, а поховали на кладовищі села Нудиже[2][3][4].
Нагороди
- орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [5].
Примітки
Джерела
- ↑
https://www.volyn.com.ua/news/211810-ta-ia-b-viddala-vse-na-sviti-iakby-skazaly-shcho-mii-brat-vstav-sestra-pro-volynskoho-heroia
- ↑
https://www.volynnews.com/news/all/na-liubomlshchyni-provely-v-ostanniu-put-polehloho-mykolu-bulavku/
- ↑
https://suspilne.media/221834-zagibli-geroi-cernigivsini-viktor-zubok/
- ↑
https://lyuboml.rayon.in.ua/news/501114-na-lyubomlshchini-poproshchalisya-iz-geroem-yakiy-zaginuv-u-viyni-za-ukrainu
- ↑
https://armyinform.com.ua/2022/05/03/prezydent-vidznachyv-derzhavnymy-nagorodamy-vijskovosluzhbovcziv-zbrojnyh-syl-ukrayiny-10/