-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дмитрук Олександр Степанович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Sehrg
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:26, 8 жовтня 2023

Олександр Дмитрук
Дмитрук Олександр Степанович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олександр Степанович Дмитрук — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Олександр Дмитрук народився 1970 року в селі Карпилівка Сошичненської сільської громади Камінь-Каширського району на Волині. Жив і працював у Ковелі. Під час війни на сході України пішов до війська в 2014 році, був учасником АТО. Згодом продовжив службу в лавах ЗСУ за контрактом. З початком повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну записався до лав тероборони. Втім, згодом вирішив, що його знання, досвід будуть більш необхідними на передовій та пішов добровольцем на фронт. Хоробрий воїн загинув у результаті ворожого обстрілу 31 березня 2022 року, рятуючи пораненого командира біля села Червоне Миколаївського (до 2020 року — Вітовського району) Миколаївської області. Прощання із загиблим Олександром Дмитруком відбулося в Свято-Благовіщенському соборі Ковеля. Громадянська панахида пройшла на Площі Героїв Майдану Ковеля. У Камінь-каширському районі у зв'язку зі смертю військовослужбовця оголошували триденну жалобу[1][2][3][4].

Родина

У Олександра Дмитрука залишились дружина та двоє синів. Один з них теж боронить рідну державу від агресора[2].

Нагороди

  • орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [5].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ