-
Зінченко Олександр Васильович: відмінності між версіями
ua>BunykBot м (Виправлена суміш розкладок) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:27, 8 жовтня 2023
| Зінченко Олександр Васильович | |
|---|---|
 СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Васи́льович Зінче́нко (Шаблон:Н — Шаблон:С Шаблон:ДС) — солдат 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, загинув в ході російсько-української війни.
Життєпис
Народився 1972 року в місті Фастів Київської області. Рано лишився без батьків (батько загинув від наслідків Чорнобильської катастрофи). Закінчив фастівську ЗОШ № 12, протягом 1990—1992 років проходив службу в лавах Збройних сил України, Національна гвардія — у місті Донецьк. Демобілізувавшись, пішов працювати охоронцем в місті Києві, був начальником зміни.
Від самого початку Революції Гідності перебував на Майдані. 2014 року пішов в добровольчий батальйон. В січні 2015 року офіційно призваний, солдат, сапер-розвідник 72-ї окремої механізованої бригади.
Загинув 17 вересня 2015-го під час розмінування лісосмуги на околиці села Старогнатівка Донецької області внаслідок підриву на міні. Тоді ж загинув старший лейтенант Олександр Вапняр.
Похований на Алеї слави Інтернаціонального кладовища міста Фастів.
Без Олександра лишилася вагітна на той час дружина Ірина та донька Софія 2008 р.н. — від першого шлюбу.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- 16 вересня 2016 року у фастівському НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІ ст. № 12» відкрито меморіальну дошку Олександру Зінченку.
- Рішенням Фастівської міської ради № 8-VIII-VII від 29 січня 2016 року вулицю Комунарів було перейменовано на вулицю Олександра Зінченка[2].