Карпенко Олександр Борисович: відмінності між версіями

Карпенко Олександр Борисович;
	СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
	Шаблон:Wikidata/p373

Поточна версія на 21:29, 8 жовтня 2023

Працював старшим майстром по ремонту обладнання, ДТЕК «Зуївська ТЕС». З червня 2014-го працював на Бурштинській ТЕС — начальник по ремонту золонавантажувального цеху. Мобілізований в серпні 2014-го, номер обслуги, гранатометний відділ, 93-а окрема механізована бригада.

6 січня 2015-го загинув в часі мінометного обстрілу терористами українських позицій під Кримським.

Вдома лишилися дружина та дорослий син Кирило. 12 січня в Бурштині оголошено жалобу.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 6 січня^[2]^[3].