-
Пущенко Сергій Миколайович: відмінності між версіями
ua>Владич м (Імпортовано 1 версія) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 21:14, 11 грудня 2022
Сергі́й Микола́йович Пу́щенко (Шаблон:Н 28 червня 1960 р., Дніпропетровська область — Шаблон:С 2 березня 2022 р., м. Васильків, Київська область) — український графік і живописець, культуролог. Заслужений діяч мистецтв України. Загинув у ніч проти 2 березня 2022 року в бою з російською диверсійною групою в місті Васильків Київської області[1] (див. також Російське вторгнення в Україну 2022 року).
Життєпис
Народився на Дніпропетровщині. Змалку багато малював, любив читати, мріяв ілюструвати книжки. Після Володимирівської десятирічки закінчив Дніпропетровське художнє училище (відділення живопису), а згодом — Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові. Здобув фах художника-графіка, оформлювача книжкової друкованої продукції, художнього редактора, після чого працював у видавництві «Прапор» (Харків) художнім редактором, оформлював книжки. Згодом — на творчій роботі. Мистецькі твори автора є в численних приватних колекціях та музеях України, серед них такі: Гуляйпільський краєзнавчий музей (м. Гуляй-поле, 1 олійне полотно); Музей історії запорозького козацтва[2][3] (Острів Хортиця, місто Запоріжжя, 5 олійних полотен); Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» (Палац Розумовського, м. Батурин, 1 олійне полотно); Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила» (м. Мелітополь, 23 олійних полотна з серії «Художник і час»); Рівненський обласний краєзнавчий музей (м. Рівне, 1 графічна робота); Черкаський обласний художній музей (м. Черкаси, 1 олійне полотно); Національний музей літератури України (м. Київ, 3 олійних полотна); Національний музей історії України (м. Київ, 2 олійних полотна).
Сергій Пущенко (друг Художник) від весни 2015 року тривалий час перебував у зоні проведення бойових дій під час російської збройної агресії проти України. Написав серію портретів вояків 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правого сектора» та 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії[4]. Згодом став активним волонтером[5].
Жив у Харкові. Похований 5 березня 2022 року на кладовищі «Молодіжному» в Рівному.
Творчий доробок
Автор понад 900 картин: пейзажі, портрети, натюрморти. Основна тема творчості пов'язана з українським козацтвом. Він автор серії полотен «Козацькому роду — нема переводу». У художніх роботах поетично відображено народних героїв, історію, природу та побут України.
У 2015—2018 роках під час війни з російськими окупантами створив з натури галерею живописних і графічних портретів українських воїнів-добровольців (113 робіт розміром 80х60 см та 7 етюдів); 106 портретів увійшли до авторської книги-альбому «Портрети добровольців на війні», виданої обмеженим накладом у квітні 2018 року письменницьким видавництвом «Майдан» (Харків).
З жовтня 2017 по квітень 2018 року відбулося 10 персональних виставок в Україні. У Національному музеї літератури України[6] (м. Київ) виставка «Портрети добровольців на війні» (живопис, графіка), 110 мистецьких творів, тривала з 13.10.2017 по 03.11.2017 р., її відвідали 8280 осіб; виставка «Дітям про Івана Сірка: народження і перші сім днів життя козака Івана Сірка» (живопис), тривала з 06.11.2017 по 20.11.2017, відвідали 5696 осіб. Останню виставку експонували також у Національному музеї історії України (м. Київ) 2018 року. Виставку «Портрети добровольців на війні» показано в обласних організаціях Національної спілки художників України — Івано-Франківській (з 21.11.2017 по 03.12.2017) і Тернопільській (з 04.12.2017 по 22.12.2017), Культурно-мистецькому центрі «Львівський палац мистецтв»[7] (м. Львів, з 16.01.2018 по 28.01.2018), Рівненському обласному краєзнавчому музеї (м. Рівне, з 29.01.2018 по 18.02.2018, відвідали 2030 осіб), Черкаському обласному художньому музеї (м. Черкаси, з 20.02.2018 по 11.03.2018), у приміщенні Верховної Ради України (м. Київ, з 15.05.2018 по 25.05.2018), Харківському національному університеті будівництва та архітектури (м. Харків, з 21.11.2018 по 01.12.2018).
Автор літературно-художнього проєкту, дизайну та 50 фотографічних мистецьких творів-колажів у книзі Тараса Шевченка «Кобзар» з підзаголовком «Фронтовий кобзар» (Харків: Майдан, 2020). Проєкт поєднав поезію Кобзаря з документалізованим сьогоденням — боротьбою українського народу у війні з російськими окупантами. «Фронтовий кобзар» презентовано в Києві, Львові, Чернігові (2020), Херсоні, Тернополі та в Городку Львівської області (2021).
Художник тривалий час співпрацював з ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В. Т. Зайцева НАМН України»: дизайн серії медичних книг з технологій хірургічного лікування (автор і упорядник видань — академік НАМН України В. В. Бойко). До 13 книг серії увійшли понад 1100 авторських малюнків анатомії людини, техніки оперативних втручань та різноманітних схем алгоритмів лікування.
Художній стиль
Громадська діяльність
Член Національної спілки журналістів України, Харківського обласного об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, ГО «Спадщина», ГО «Об'єднання добровольців». Як член громадської організації сучасного українського козацтва належав до Покровської сотні Харківського козацького Слобідського полку.
Нагороди, відзнаки
- Орден «За мужність» III ступеня (06.06.2022, посмертно)[8]
- Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (22.01.2019)[9]
- Орден «Козацький хрест з двома мечами» (2003)
- Пам'ятний знак «Гвардія революції» (2004)
- Медаль «За жертовність і любов до України» (29.09.2016)
- Орден «Бойовий волонтер України» (06.03.2017)
- Медаль «Сильному духом» (12.09.2017)
- Пам'ятний знак «Патріот України» (12.10.2017)
- Орден «Лицарський хрест добровольця» (14.02.2017)
- Премія імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва (2018)[10]
- Переможець у творчому конкурсі НСЖУ в номінації «Журналістська акція» (червень 2018)[11]
- Пам'ятний знак «Під проводом Архистратига Михаїла» (12.10.2018)
- Медаль Гетьмана Івана Мазепи (14.03.2021)
- Грамоти Національної спілки журналістів України, громадських організацій та місцевих органів влади
Примітки
Джерела та література
- Межівщина: історія та сьогодення Історія окремих населених пунктів Межівського району. — Межова, 2013. — 260 с.: іл.
- Шаблон:Стаття
- У бою під Васильковим загинув Сергій Пущенко - автор «Фронтового кобзаря»
Посилання
- Шаблон:Стаття Шаблон:Ref-ru
- Шаблон:Стаття
- «Загинув як герой»: харківський художник Сергій Пущенко на фронті малював портрети добровольців. www.radiosvoboda.org. 22 серпня 2022.
- ↑
https://dyvys.info/2022/03/02/u-boyah-za-ukrayinu-zagynuv-vidomyj-ukrayinskyj-grafik-i-zhyvopysets/
- ↑
http://ru.stonegrave.org/index.php?option=com_content&view=article&id=21%3A-l-r-l-r&Itemid=15&lang=
- ↑
http://reporter-ua.com/2011/04/12/hudozhnik-sergey-pushchenko-podaril-svoi-kartiny-muzeyu-zaporozhskoy-oblasti-kamennaya
- ↑ Шаблон:СтаттяШаблон:Ref-ru
- ↑
http://mediafond.com.ua/show/none/1755
- ↑
http://nsju.org/index.php/article/view/6629
- ↑
https://day.kyiv.ua/uk/news/160118-u-lvovi-predstavyly-vystavku-portrety-dobrovolciv-na-viyni
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑
http://nsju.org/article/7481
- ↑
http://nsju.org/index.php/article/7133