-
Лабуткін Дмитро Віталійович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:34, 8 жовтня 2023
| Дмитро Віталійович Лабуткін | |
|---|---|
 Капітан 3 рангуШаблон:Категорія тільки в статтях ( посмертно) | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Дмитро́ Віта́лійович Лабуткін (11 грудня 1986 у м. Кременець — 16 лютого 2015, у районі Дебальцевого Донецької області) — український військовий кореспондент, капітан 3-го рангу ВМС ЗСУ (посмертно), заступник редактора Телерадіокомпанії Міноборони України «Бриз».
Загинув під час боїв за Дебальцеве, збираючи фотоматеріали про російську присутність для переговорної групи у Мінську.
Життєпис
Народився у м. Кременець у родині військовослужбовця. До дев'ятого класу навчався в Білокриницькій загальноосвітній школі та Кременецькому ліцеї. Закінчив Тернопільську загальноосвітню школу № 23[1] та Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету «Львівська політехніка». Проходив службу в Севастополі.
Російсько-українська війна
Навесні 2014 року після окупації Криму російськими військами виїхав з Криму до Одеси.
21 січня 2015 року Дмитро Лабуткін у чині капітан-лейтенанта прибув до Краматорська та поїхав на передову як спецкореспондент сектору «С».
5 лютого Дмитро Лабуткін знімав матеріал про захоплений бійцями 128-ї гірсько-піхотної бригади трофейний російський танк Т-72 під Дебальцевим.[2][3]
У місті Дебальцеве Дмитро провів зйомки та зібрав фотоматеріали для переговорної групи у Мінську, мав повертатися з ними до Києва. Зник 16 лютого 2015 року у районі Дебальцевого разом із розвідгрупою ЗСУ, яку очолював капітан 3-го полку спецпризначення Юрій Бутусов, після обстрілу колони, якою вночі вивозили поранених у напрямку Артемівська. Дмитро перебував у БТР, що рухався у складі колони.
19 лютого проросійські бойовики надіслали дружині Дмитра відео із записом з місця бою обабіч залізничної колії, де були тіла загиблих поряд із розбитим БТРом. Пізніше інформацію про смерть кореспондента підтвердила волонтер «Офіцерського корпусу» Алла Борисенко («Чонгар»)[4]. Разом з Дмитром загинули у бою військовослужбовці 3-го полку спецпризначення капітан Юрій Бутусов і старший сержант Віталій Федитник. У полон тоді потрапили п'ятеро, з них старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков перебували там 5 років[5].
20 березня 2015 у Дніпропетровському морзі підтвердили, що одне з тіл загиблих українських військовиків, доставлених з Дебальцевого, належить Дмитру[6].
Зустрічали тіло Героя 24 березня в Кременці, похорон відбувся 25 березня в рідному селі Білокриниця Кременецького району.
В офіцера залишилися дружина та донька Кіра.
Вшанування пам'яті
- 20 травня 2016 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи № 23 встановили пам'ятну дошку героєві.[1]
- 15 липня 2016 року Президент України Петро Порошенко своїм указом призначив доньці Дмитра Лабуткіна Кірі стипендію[7].
- У квітні 2017 року в Тернопільській ЗОШ № 23 провели турнір із кульової стрільби з пневматичної зброї пам'яті учасника АТО, Народного героя України, капітана 3 рангу, випускника школи Дмитра Лабуткіна[8].
- З 2018 року 16 лютого — в день загибелі Дмитра Лабуткіна — в Україні на державному рівні відзначають День вшанування військового журналіста України[9][10].
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (27.06.2015, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[11]
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[12];
- Медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2018, посмертно)[13]
- Недержавна відзнака Орден «Народний Герой України» (наказ № 18 від 24.07.2016, посмертно)[14]
Див. також
Односельці Дмитра, що загинули у боях війни на сході України:
Примітки
Джерела
- Рідні сподіваються, що живий // «Нова Тернопільська газета». — 25 лютого 2015. — № 7. — С. 4.
- Галина Ніженко. …І урвалися кадри // «Вільне життя плюс». — 27 березня 2015. — № 24 — С. 2.
Посилання
- Біографія капітана III рангу Лабуткіна Дмитра Віталійовича на сайті Український меморіал
- Репортаж ціною в життя: біля Дебальцевого загинув український журналіст 18+ (ФОТО) (ВІДЕО) // Преса України. — 2015. — 20 лютого.
- Надії на те, що Дмитро Лабуткін живий, немає, кажуть його знайомі // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 23 лютого.
- Полковник про офіцера, який загинув під Дебальцевим: «Місто палало, а Діма під вогнем провів фотографування» // Сьогодні. — 2015. — 26 березня.
- Недописаний репортаж. Пам'яті військового журналіста Дмитра Лабуткіна присвячується // Сайт Міноборони України. — 2018. — 16 лютого.
Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Портали
- ↑ 1,0 1,1 Ірина Небесна. У Тернополі вшанували пам'ять загиблих бійців Лабуткіна та Сикліцкого // 20 хвилин (Тернопіль). — 2016. — 20 травня.
- ↑
http://memorybook.org.ua/15/labutkin.htm
- ↑
https://www.facebook.com/100004881407070/videos/vb.100004881407070/547022548803787/
- ↑ Под Дебальцево исчез журналист минобороны Дмитрий Лабуткин. Боевики прислали жене шокирующие кадры с его документами и трупами. ВИДЕО Шаблон:Ref-ru// Цензор.нет. — 2015. — 22 лютого.
- ↑
https://www.radiosvoboda.org/a/donbass-realii--istoriji-polonenyx/30183017.html
- ↑ До останнього сподівалися на краще. пам'яті військового журналіста капітан-лейтенанта Дмитра Лабуткіна // «Флот України», № 11-12. — 2015. — 20 березня.
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Провели турнір пам'яті Дмитра Лабуткіна, який загинув під Дебальцево // 20 хвилин. Тернопіль, 13 квітня 2017
- ↑ У військових журналістів тепер є власне свято // Сайт Міністерства оборони України, 16 лютого 2018
- ↑
https://armyinform.com.ua/2020/02/sogodni-den-vijskovogo-zhurnalista-ukrayiny/
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:Рішення ради
- ↑ Загинув у «Дебальцівському котлі»: військового журналіста посмертно нагородили відзнакою МОУ // 5 канал, 16 лютого 2018
- ↑ Шаблон:YouTube // ТСН. — 2016. — 25 липня.