-
Орляк Олександр Володимирович: відмінності між версіями
ua>Леонід Панасюк Немає опису редагування |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023
| Олександр Володимирович Орляк | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Олександр Володимирович Орляк (6 вересня 1990, м. Тернопіль, Україна — 6 лютого 2015, поблизу Дебальцевого Донецької області) — український військовик, командир гармати 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачево).
Життєпис
Олександр Орляк народився 6 вересня 1990 року в місті Тернополі.
Навчався у Тернопільській ЗОШ № 5, 2009 року закінчив Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж за спеціальністю «кухар-кондитер». Працював у закладах громадського харчування Тернополя, мріяв відкрити власний заклад. Мобілізований у серпні 2014 року, дослужився до командира гармати протитанкового взводу 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачево).
Загинув 6 лютого 2015 року у бою поблизу Дебальцевого Донецької області.
У Тернопіль тіло героя привезли 10 лютого, зустрічали його сотні тернополян на Збаразькому КПП та Збаразькому кільці, звідки вулицями Лесі Українки та Клима Савура провели воїна до рідної домівки.
Похорон відбувся 11 лютого, поховали Олександра на меморіалі загиблих в АТО на Микулинецькому кладовищі.
Залишились батьки та молодший брат.
Вшанування пам'яті
«У світлу пам'ять воїна 128-ї бригади Орляка Олександра» організація Лондон Євромайдан та українська громада передали бійцям тепловізор.[1]
Мати Олександра, Леся Орляк, написала книгу про сина «Ти зробив усе, що зміг». Презентація книги пройшла на Форумі видавців у Львові 14-17 вересня 2017 року. Кошти, виручені з продажу книги, підуть на облаштування Алеї Героїв на Микулинецькому кладовищі[2].
Відзнаки
- За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[3].
- почесний громадянин Тернопільської області (26 серпня 2022, посмертно)[4];
- «Почесний громадянин міста Тернополя» (2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, який виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[5].
У скульптурі
28 травня 2015 року на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школа № 5 відкрили пам'ятну дошку Олександрові Орляку.[6]
Виступає українська поетка Анастасія Дмитрук.
Пам'ятна дошка
3 вересня 2016 року на могилі Олександра Орляка освятили пам'ятник (скульптор Іван Сонсядло)[7].
Див. також
- Список тернопільців, які загинули під час АТО
- Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (лютий 2015)
- Список загиблих у боях за Дебальцеве
Примітки
Джерела
Посилання
Шаблон:Вікіпосилання Шаблон:External media
- В АТО загинув тернополянин Олександр Орляк // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 7 лютого.
- Загиблого в АТО Олександра Орляка зустрічали сотні тернополян // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 10 лютого.
Шаблон:Tern-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ
- ↑ Шаблон:YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 7 травня.
- ↑ Сагаль, О. Вражаючу книгу про війну на Донбасі Леся Орляк присвятила пам'яті загиблого сина Оля Сагаль // Нова Тернопільська газета. — 2017. — 20 вересня.
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Шаблон:Рішення ради
- ↑ Звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно присвоїли Героям АТО // Тернопільська міська рада. — 2015. — 18 серпня.
- ↑ Перун В. У тернопільській школі № 5 освятили меморіальну дошку Олександру Орляку / Віра Перун // Вільне життя плюс. — 2015. — 28 травня.
Небесна І. Відкрили меморіальну дошку загиблому в АТО Сашку Орляку / Ірина Небесна // 20 хвилин (Тернопіль). — 2015. — 28 травня. - ↑ На могилі загиблого в АТО Героя Олександра Орляка освятили пам'ятник (фото) / Б. а. // Тернопіль. — 2016. — 3 вересня.