-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Перепелиця Володимир Іванович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Леонід Панасюк
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:41, 8 жовтня 2023

Володимир Перепелиця
Перепелиця Володимир Іванович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володимир Іванович Перепелиця (31.05.1967—09.03.2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Народився 31 травня 1967 року в м. Черкаси.

Учасник АТО/ООС. У 2016 році, маючи звання старшого солдата, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року — снайпер відділення 81-ї окремої аеромобільної бригади. У ході боїв за м. Ізюм Харківської області завдяки його подвигу група снайперів залишилася на своїх позиціях, зберегла свою боєздатність та продовжила успішно знищувати ворожу піхоту, що наступала. У ДШВ ЗСУ також розповіли, що влучним снайперським вогнем Перепелиця подавлював натиск рашистських військ, прикриваючи побратимів, які витягували з поля бою поранених військовослужбовців. Також він здійснював корегування вогню артилерії, що дало змогу знищити декілька танків та особовий склад противника — ворожі колони так і не дійшли до позицій основних сил українських підрозділів. Навіть отримавши важке поранення, військовий продовжував прикривати побратимів снайперським вогнем[1].

Загинув 9 березня 2022 року поблизу м. Ізюм від ворожих обстрілів із «ГРАДу»[2]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

Похований в м. Черкаси.

Нагороди

  • орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
  • орден «За мужність» III ступеня (2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].

Примітки

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ